Відповісти
Діяльність з ремонту та техобслуговування автотранспортних засобів ліцензуванню і сертифікації не підлягає
Ремонт
Мінтранс України Наказ, Положення, Перелік від 30.03.1998 № 102 Про затвердження "Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту", Зареєстровано: Мін'юст України від 28.04.1998 № 268/2708
Гарантия
Кабінет Міністрів України Постанова, Перелік, Порядок від 11.04.2002 № 506 Про затвердження Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів
Сертификат
Держстандарт України Наказ, Правила від 28.08.1997 № 520 Про затвердження Правил обов'язкової сертифікації послуг з ремонту та технічного обслуговування дорожніх транспортних засобів та їх складових, Зареєстровано: Мін'юст України від 14.10.1997 № 475/2279 Зареєстровано: Мін'юст України від 14.10.1997 № 475/2279
Кабінет Міністрів України Постанова, Правила від 16.05.1994 № 313 Про затвердження правил побутового обслуговування населення
Наконец-то и у нас СТО будут работать по «Правилам»!
=================
СТО або 100 послуг
Наша країна впевнено прямує до цивілізованого способу життя, одним із показових складників якого є високий рівень сервісу. Проте він вимагає «додаткових вкладень, а ті, у свою чергу, повинні бути правильно відображені бухгалтером... у податковому і бухгалтерському обліку». У консультації бухгалтера-експерта фірми «Баланс-Клуб» С. Москаленко висвітлено особливості «організації роботи СТО, а також документального оформлення та обліку послуг, які надаються ними».
Замовлення на послуги: правила оформлення і порядок виконання
Оскільки послуги СТО належать до сфери побутових, то при організації станції техобслуговування слід оформити патент на право надання побутових послуг, що передбачено ст. 1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку послуг, що належать до побутових і підлягають патентуванню».
Що стосується порядку приймання та оформлення, виконання і видачі замовлень на послуги, то його врегульовано Правилами побутового обслуговування населення (Правила).
Далі автор детально розглядає порядок документального оформлення замовлення, зазначивши, що для замовлення на послуги СТО використовуються бланки суворої звітності, а саме «форма № ПО-Д1 (замовлення, квитанція) – при виконанні дрібного ремонту та інших послуг невиробничого характеру; форма № ПО-Д2 (квитанція, копія квитанції) – при виконанні послуг, які надаються у присутності замовника; форма № ПО-Р1 (замовлення, квитанція, копія квитанції) – при оформленні замовлення на ремонт транспортних засобів». Згідно з пп. 1.4 Інструкції по використанню форм документів суворої звітності, що використовуються для оформлення замовлень та розрахунків із споживачами за побутові послуги бланки цих форм виготовляються друкарським способом з друкарською нумерацією. Порядок оформлення та заповнення документів суворої звітності визначено у п. 2 Інструкції.
Оскільки у п. 8.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено особливий порядок віднесення до валових витрат будь-яких витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію, технічне переозброєння та інші види поліпшення основних фондів, то «при оформленні замовлення, яке виконується для замовників – суб’єктів підприємницької діяльності (платників податків за загальною системою оподаткування), необхідно правильно класифікувати вид послуг, які надаються СТО». Для цього С. Москаленко рекомендує звернутися до Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, де «міститься приблизний перелік операцій, передбачених при наданні різних видів послуг», перелік базових агрегатів ДТЗ (додаток «Г»), а також нормативи трудомісткості робіт з технічного обслуговування і поточного ремонту (додаток «Д»).
Ціноутворення і порядок розрахунку за послуги СТО
«Вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів державою не регулюється, отже, ціна на ці послуги – договірна.»
Згідно з Правилами (п. 16) вартість послуг і матеріалів виконавця оплачується замовником за цінами, що діяли на день оформлення замовлення, якщо інше не передбачено умовами угоди, а в разі надання на прохання замовника додаткових послуг, не передбачених замовленням, їх вартість оплачується за цінами, що діяли на час оформлення замовлення на ці послуги.
Далі автор зазначає, що з огляду на останні зміни, внесені до ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «при проведенні розрахунків за послуги з технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів суб’єкти підприємницької діяльності – фізичні особи, які сплачують єдиний податок, а також ті, які придбали спеціальний торговельний патент (п. 6, п. 7 ст. 9 Закону), та юридичні особи (п. 1 і п. 7 ст. 9 Закону) можуть не застосовувати реєстратори розрахункових операцій».
«Остаточний розрахунок за послуги СТО проводиться у момент прийняття замовником роботи, при цьому в розрахункових документах, які використовуються, указується дата видачі замовлення. Крім того, заповнюється і завіряється печаткою (штампом) господарюючого суб’єкта гарантійний талон до квитанції.» Докладніше обов'язки виконавця визначені у п. 25 Правил.
Облік на СТО
За зауваженням С. Москаленко, «об’єктом обліку є окреме замовлення: оформивши його, виконавець відкриває виробниче замовлення, якому присвоюється код. Надалі код буде вказуватися у всіх документах, які підтверджують витрати на виконання цього замовлення; номер замовлення містять і ярлики, які прикріпляються до агрегатів, вузлів, деталей і матеріалів, наданих замовником».
Запасні частини і матеріали, прийняті від замовника, у бухгалтерському обліку враховуються на субрахунку 026 «Матеріальні цінності, отримані від замовника для виконання робіт» забалансового рахунка 02 «Активи на відповідальному зберіганні» за договірною вартістю.
Узгодження із замовником вартості запасів посвідчується його підписом у формі № ПО-Р1. «Аналітичний облік запасів ведеться за замовленнями, у яких зазначають їх вид і місце зберігання при виконанні робіт.»
Згідно з п. 17 П(С)БО 9 запаси, які відпускаються, тобто запаси виконавця (матеріали, вузли, запчастини тощо), оцінюються за ідентифікованою собівартістю. «Але обліковою політикою підприємства може бути передбачений і інший метод вибуття запасів, наприклад ФІФО або ЛІФО.»
Далі на умовному числовому прикладі розглянуто порядок використання матеріалів виконавця і матеріалів замовника при виконанні замовлення.
Гарантійний ремонт транспортних засобів
Відповідно до п. 24 Правил замовник протягом гарантійного терміну має право вимагати усунення недоліків на підставі касового (товарного) чека, договору, квитанції чи гарантійного талону.
«СТО проводять кілька видів гарантійного ремонту транспортних засобів, зокрема, унаслідок неякісно виконаних раніше робіт або установки неякісних запчастин (за умови, що вони належали виконавцеві). Крім того, СТО (за домовленістю з виробником транспортних засобів або продавцем) усуває недоліки проданого товару, виявлені протягом гарантійного терміну.
Якщо ремонт проводиться до закінчення гарантійного терміну через неякісно виконані раніше роботи, такий ремонт здійснюється за рахунок коштів СТО. Якщо гарантійний ремонт проводиться у цілях усунення недоліків проданого товару, відшкодування витрат СТО здійснюється на умовах, обумовлених договором з виробником або продавцем транспортних засобів.»
Гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування транспортних засобів забезпечуються створенням на підприємстві резервного фонду (п. 13 П(С)БО 11 «Зобов’язання»).
«Суми створеного забезпечення гарантійного ремонту (субрахунок 473 «Забезпечення гарантійних зобов’язань») визнаються витратами на збут (рахунок 93 «Витрати на збут») і належать до витрат періоду, у якому створюється резервний фонд. Суми фактичних витрат на гарантійний ремонт, які перевищують зарезервовані, згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій належать до втрат від браку і відображаються на рахунку 24 «Брак у виробництві». Подальше списання втрат від браку залежить від того, чи виявлений винний у допущенні браку. Якщо ця особа не встановлена, суми втрат включають до загальновиробничих витрат, у складі яких вони підлягають розподілу на змінні та постійні. У випадку якщо резервний фонд на підприємстві не створюється, усі фактичні витрати на гарантійний ремонт (за винятком тих, які відшкодовуються за рахунок коштів винної особи) включаються до витрат на збут.»
На завершення статті автор розглядає порядок відображення у бухгалтерському і податковому обліку витрат на гарантійний ремонт, якщо сума його вартості перевищує суму резервного фонду.
«Баланс», 4 грудня 2001 р., № 49 (382), с. 33
Дата підготовки 05.12.2001
ІАЦ «ЛІГА»
=======================
Матеріал підготовлено редакцією інформаційно-аналітичної газети «Податки та бухгалтерський облік»
Тел. (0572) 143-728, 143-729; http://www.factor.kharkov.com
Кожний автомобіліст знає, що стати щасливим володарем засобу пересування – це лише половина справи.
Експлуатація цього засобу на наших дорогах вимагає постійного технічного обслуговування і ремонту. У цьому водіям допомагають численні суб’єкти підприємницької діяльності, котрі надають послуги автосервісу.
Форма здійснення такої підприємницької діяльності може бути найрізноманітнішою. У цій публікації ми розглянемо порядок організації такої діяльності, а також особливості податкового та бухгалтерського обліку підприємств автосервісу.
Діяльність станції технічного обслуговування: податковий та бухгалтерський облік
Організація діяльності з надання послуг автосервісу
Діяльність з надання послуг автосервісу може здійснюватися суб’єктами підприємницької діяльності – юридичними особами (підприємствами) або суб’єктами підприємницької діяльності – фізичними особами (приватними підприємцями).
Що стосується приватних підприємців, то з існуючих систем оподаткування для діяльності СТО підходять такі:
– звичайна (традиційна) система оподаткування відповідно до Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92 р. № 13-92, зі змінами та доповненнями;
– спрощена система оподаткування (єдиний податок) відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів підприємницької діяльності» у редакції від 28.06.99 р. № 746/99 (далі – Указ № 746);
– спрощена система оподаткування (спеціальний торговельний патент) відповідно до ст. 7-1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.96 р. № 98/96-ВР, зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 98).
Звертаємо увагу, що для того, щоб приватний підприємець, який надає послуги автосервісу, мав право перейти на єдиний податок, він повинен відповідати таким умовам:
– у трудових відносинах з ним протягом року має перебувати не більше 10 чоловік, включаючи членів його сім’ї;
– обсяг виручки від реалізації послуг за рік не повинен перевищувати 500 тис. грн.;
– приватний підприємець не повинен торгувати пально-мастильними матеріалами.
У разі придбання спецпатенту цих обмежень немає, однак згідно із Законом № 98 спецпатент застосовується тільки на територіях, що увійшли до переліку, затвердженого постановою КМУ від 08.06.98 р. № 826, а саме в таких населених пунктах, як:
м. Краматорськ Донецької області;
Хустський район Закарпатської області;
м. Миронівка Київської області;
м. Іллічівськ Одеської області;
м. Шпола Черкаської області;
м. Нова Каховка Херсонської області;
м. Велика Ялта;
м. Алушта;
м. Судак;
м. Євпаторія;
м. Феодосія;
м. Саки;
м. Луганськ;
м. Бєлгород-Дністровський Одеської області;
смт Затока Одеської області;
смт Сергіївка Одеської області.
Суб’єкт підприємницької діяльності – юридична особа може вибрати з наявних на сьогодні систем оподаткування такі:
– звичайну систему оподаткування;
– спрощену систему оподаткування (єдиний податок) відповідно до Указу № 746;
– спрощену систему оподаткування (спеціальний торговельний патент) згідно із Законом № 98.
Для юридичної особи обмеження стосовно переходу на сплату єдиного податку такі:
– за рік середньооблікова чисельність працюючих не повинна перевищувати 50 чоловік;
– обсяг виручки від реалізації товарів, робіт, послуг за рік не перевищує 1 млн. грн.
При цьому інші обмеження, зокрема, щодо продажу пально-мастильних матеріалів, для юридичних осіб Указом № 746 не встановлені.
Для організації діяльності з надання послуг автосервісу суб’єктам підприємницької діяльності необхідно знати таке.
Згідно із Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III, зі змінами та доповненнями, діяльність з техобслуговування автотранспортних засобів та їх ремонту ліцензуванню не підлягає.
Крім цього, відповідно до наказу Держстандарту України від 24.07.2000 р. № 449 «Про внесення змін до Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, і до Термінів уведення обов’язкової сертифікації окремих видів продукції в Україні» послуги з ремонту і техобслуговування автотранспортних засобів сертифікації не підлягають.
Діяльність з ремонту та техобслуговування автотранспортних засобів ліцензуванню і сертифікації не підлягає
Відповідно до постанови КМУ від 27.04.98 р. № 576 «Про затвердження переліку послуг, що належать до побутових і підлягають патентуванню» до побутових послуг відносяться ремонт і техобслуговування транспортних засобів, що належать громадянам.
Під побутовими послугами згідно із Законом № 98 слід розуміти діяльність, пов’язану з наданням платних послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунку, включаючи кредитні картки.
Таким чином, для здійснення діяльності з ремонту і техобслуговування транспортних засобів, що належать громадянам, суб’єкту підприємницької діяльності необхідно придбати торговельний патент. При цьому особливістю придбання торговельного патенту для надання побутових послуг є те, що його має бути придбано незалежно від того, в якій формі (готівковій чи безготівковій) здійснюються розрахунки з населенням.
Для здійснення діяльності з ремонту і техобслуговування транспортних засобів, що належать громадянам, суб’єкту підприємницької діяльності необхідно придбати торговельний патент. Ця вимога не стосується платників єдиного податку
Вартість торговельного патенту на здійснення діяльності з надання побутових послуг установлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження об’єкта з надання побутових послуг і виду побутових послуг.
Термін дії торговельного патенту на здійснення діяльності з надання побутових послуг становить 12 календарних місяців.
Порядок обліку патентів у регістрах бухгалтерського і податкового обліку якнайдокладніше розглянуто в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2001, № 85.
Звертаємо увагу, що суб’єктів підприємницької діяльності – платників єдиного податку звільнено від плати за патент.
Організація розрахунків із замовниками
Розрахунки за надані послуги замовники можуть провадити як у безготівковій, так і в готівковій формі.
У зв’язку з тим, що на практиці найбільш поширеною є готівкова форма розрахунків, розглянемо детальніше порядок її організації.
Основними документами, що регламентують порядок організації розрахунків у готівковій формі, є:
– Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у редакції від 01.06.2000 р. № 1776-III, зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 1776);
– Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 19.02.2001 р. № 72, зі змінами та доповненнями (далі – Положення № 72).
Згідно із Законом № 1776 РРО застосовуються фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунками в готівковій і/або безготівковій формі (з використанням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг.
Однак у ст. 9 цього Закону визначено винятки із загального правила щодо застосування РРО.
Так, реєстратори розрахункових операцій і розрахункові книжки не застосовуються, зокрема:
– при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва і наданні послуг підприємствами, установами та організаціями у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів і видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку;
– при продажу товарів (наданні послуг) суб’єктами підприємницької діяльності, які придбали спеціальний торговельний патент* відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі суб’єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив);
* (Порядок роботи суб’єктів підприємницької діяльності, які придбали спеціальний торговельний патент, розглянуто у статті нашого фахівця в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2001, № 61.)
– при продажу товарів (наданні послуг) суб’єктами підприємницької діяльності – фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб’єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб’єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному КМУ за поданням державного органу, уповноваженого проводити державну регуляторну політику.
З вищевикладеного випливає, що суб’єкти підприємницької діяльності – юридичні особи, які надають послуги автосервісу, як альтернативу застосування РРО при розрахунках готівкою мають право приймати від замовників готівку до каси підприємства.
При цьому згідно з п. 2.3 Положення № 72 сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) через їх каси і через каси установ банків не повинна перевищувати 3 тис. грн. протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами.
Ці обмеження не стосуються розрахунків підприємств із фізичними особами.
Таким чином, у випадку якщо підприємство автосервісу отримує готівку від іншого підприємства за надані послуги до каси підприємства, то такий розрахунок не повинен перевищувати 3 тис. грн. протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами.
Якщо ж готівкові кошти приймаються від населення (звичайних фізичних осіб), то готівка до каси підприємства може прийматися без обмеження.
Крім того, звертаємо увагу, що «спецпатентники», приватні підприємці – платники єдиного податку, незважаючи на те, що їх звільнено від застосування РРО, КОРО і РК, зобов’язані виконувати вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 р. № 1023-XII, зі змінами та доповненнями, а саме: вони зобов’язані видати замовнику послуг на його вимогу чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує отримання послуги.
Порядок відображення доходів і витрат з надання послуг підприємствами автосервісу в бухгалтерському і податковому обліку
Враховуючи склад читацької аудиторії газети «Податки та бухгалтерський облік», розглянемо облік діяльності з надання послуг автосервісу суб’єктами підприємницької діяльності – юридичними особами.
Скажемо декілька слів про формування собівартості послуг підприємствами автосервісу.
На практиці при наданні послуг з ремонту автотранспорту, як правило, використовуються матеріали замовника. Нерідко замовники придбавають їх у того ж підприємства, яке надає послуги автосервісу. Тим самим підприємство, крім надання побутових послуг, здійснює і торговельну діяльність. На цей вид діяльності (торгівля за готівку) суб’єкт підприємницької діяльності, крім платника єдиного податку, обов’язково повинен придбати торговельний патент.
У зв’язку з цим при формуванні собівартості послуг матеріальні витрати, як правило, відсутні.
У всьому ж іншому порядок формування витрат на надання послуг підприємствами автосервісу звичайний, тобто здійснюється відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318, зі змінами та доповненнями (далі – П(С)БО 16). При цьому для калькулювання собівартості наданих послуг застосовується, як правило, позамовний метод.
Що стосується порядку відображення доходу від реалізації наданих послуг, то його визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. № 290, зі змінами та доповненнями (далі – П(С)БО 15).
Порядок визнання доходу від наданих послуг залежить від того, чи може бути достовірно оцінено результат операцій з надання послуг на певну дату (на дату складання балансу).
Результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінено тільки за наявності всіх нижченаведених умов:
– можливості достовірної оцінки доходу;
– імовірності отримання економічних вигод від надання послуг;
– можливості достовірної оцінки завершеності надання послуг на дату балансу;
– можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг і необхідних для їх завершення.
Згідно з п. 10 П(С)БО 15 у випадку якщо результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінено, дохід, пов’язаний з наданням послуг, визнається виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу.
Відповідно до п. 11 П(С)БО 15 оцінка ступеня завершеності операції з надання послуг провадиться методом:
– вивчення виконаної роботи;
– визначення питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, в загальному обсязі послуг, які мають бути надані;
– визначення питомої ваги витрат, понесених підприємством у зв’язку з наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат.
Враховуючи специфіку послуг, що надаються підприємствами автосервісу, оцінку ступеня завершеності операцій з надання послуг потрібно проводити на підставі вивчення виконаної роботи.
Оцінка ступеня завершеності операцій з надання послуг на підставі вивчення виконаної роботи подібна до звичного підписання акта виконаних робіт, наданих послуг. У сфері автосервісу як акт виконаних робіт, наданих послуг використовується наряд-заявка.
Наведемо схему кореспонденції, що відображає порядок бухгалтерського обліку операцій з надання послуг автосервісу. При цьому будемо вважати, що запчастина для ремонту автомобіля придбавається замовником у магазині виконавця.
№
з/п
Зміст господарської операції
Кореспондуючі рахунки
дебет
кредит
Продаж запчастини
1
Надійшли грошові кошти за продані товари
301
702
2
Нараховано податкові зобов’язання щодо ПДВ
702
641
3
Списано торговельну націнку на реалізовані товари
285
282
4
Списано собівартість реалізованих запчастин
902
282
5
Списано на фінансовий результат собівартість реалізованих запчастин
791
902
6
Списано на фінансовий результат отриманий дохід
702
791
Що стосується податкового обліку, то він здійснюється підприємствами, які не є платниками єдиного податку, у звичайному порядку.
Що ж стосується платників єдиного податку, то особливість їх діяльності в податковому обліку полягає в обов’язковому веденні регістру податкового обліку – Книги обліку доходів і витрат, форму якої, а також порядок її ведення, затверджено наказом ДПАУ від 12.10.99 р. № 554.
У Книзі обліку доходів і витрат (далі – Книга) підприємство відображає в хронологічній послідовності операції, проведені у звітному (податковому) періоді. Усі записи у Книзі мають здійснюватися на дату зарахування або списання грошових коштів по банківському рахунку або касі платника. Дані про отримані доходи відображаються у Книзі з урахуванням ПДВ, але без урахування акцизного збору.
У Книзі є сім граф. Сума доходів, отриманих від продажу послуг, відображається в графі 3.
Виручка від реалізації основних фондів відображається в графі 4 Книги. При здійсненні операцій з реалізації основних фондів для цілей єдиного податку виручкою вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю.
У графі 5 «Позареалізаційні доходи та виручка від інших операцій» відображаються суми, фактично отримані суб’єктами підприємницької діяльності на банківський рахунок і до каси від інших операцій (від продажу цінних паперів, матеріалів, МШП, палива, орендна плата, відсотки, грошові кошти, отримані у вигляді безповоротної фінансової допомоги, кредиторська заборгованість, щодо якої закінчився термін позовної давності, а також дивіденди, якщо вони не були оподатковані у джерела виплати згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, (далі – Закон про податок на прибуток). При цьому слід мати на увазі, що, незважаючи на те, що передбачено необхідність відображення у графі 5 усіх позареалізаційних доходів і виручки від іншої реалізації, для обчислення єдиного податку застосовуться тільки ті дані по тій графі, які відображають виручку від іншої реалізації, тобто дані про виручку від реалізації цінних паперів, МШП, палива та орендної плати.
Таким чином, об’єктом для обчислення єдиного податку насправді будуть не дані по графі 6, а сума граф 3, 4 і 5 (в частині виручки від іншої реалізації). Суми позареалізаційних доходів доходів, що надходять на розрахунковий рахунок або (і) до каси, єдиним податком не обкладаються.
У графі 7 «Загальна сума витрат, здійснених у зв’язку із веденням господарської діяльності» відображається фактична сума витрат, здійснених з розрахункового рахунка і з каси підприємства, у зв’язку з продажем товарів, послуг, здійсненням фінансових операцій, а також іншою діяльністю. Заповнення графи 7 Книги має здійснюватися з урахуванням ПДВ і акцизного збору.
На закінчення публікації хотілося б сказати декілька слів про ті послуги, які можуть надаватися станціями технічного обслуговування виробникам автотранспортних засобів.
Деякі підприємства автосервісу проводять гарантійний ремонт автомобіля. Вартість цього ремонту оплачує не власник, а виготівник автомобіля, з яким підприємство автосервісу уклало відповідний договір. Гарантійний термін, протягом якого здійснюються безкоштовні (для власника автомобіля) обслуговування і ремонт автомобіля, зазначається в його технічному паспорті.
Матеріали і запчастини, необхідні для проведення гарантійного ремонту і технічного обслуговування автомобіля, підприємство автосервісу може придбавати самостійно або отримувати їх від виробника. Всі матеріали, отримані від організації-виробника, обліковуються на забалансовому рахунку 02 «Активи на відповідальному зберіганні». У міру використання матеріалів і запасних частин їх вартість списується з рахунка 02.
Якщо підприємство автосервісу придбаває запасні частини і матеріали для проведення гарантійного ремонту самостійно, їх вартість включається до витрат на проведення ремонту і відшкодовується виробником.
У податковому і бухгалтерському обліку операції з проведення гарантійного ремонту відображаються в загальному порядку. А ось виробник автотранспортного засобу – платник податку на прибуток обов’язково повинен виконувати вимоги пп. 5.4.3 ст. 5 Закону про податок на прибуток, установлені для віднесення витрат на гарантійний ремонт до складу валових витрат підприємства.
Т. Онищенко
Економіст-аналітик редакції газети
«Податки та бухгалтерський облік»
«Податки та бухгалтерський облік», 27 грудня 2001 р., № 104 (453), с. 23
Дата підготовки 27.12.2001
Щотижневик «Податки та бухгалтерський облік»
Редагувати
Цитувати
