Відповісти
Цьогоріч вирішили провести відпустку у музеях Дрездена, Страсбурга, Мюлуза та Бордо. А раз будемо в Бордо, то вже і в Порту рукою подати, гріх не заїхати.
Отже, маршрут вималювався такий Київ-Дрезден-Страсбург-Мюлуз-Безансон-Порту-Бордо-Вроцлав-Київ.
Транспортний засіб - 5-и річний дизельний Сітроен Берлінго з пробігом на момент виїзду в 130 тис. км.
Всі готелі забронювали ще в травні через Букінг, невдале бронювання було лише в Безансоні, але сам заклад розміщення (готелем це не назвеш, радше гуртожиток, який влітку підзаробляє) запропонував безкоштовний сніданок, щоб якось згладити не дуже позитивні враження від нього.
Виїхали ми з Києва 31 липня зранку, оскільки ситуація на українсько-польському кордоні не піддається жодному передбаченню, то план був такий: їхати на кордон, переходити його, і далі або їхати на Дрезден одразу, або ж ночувати в Польщі. Нам повезло, приїхали в Грушів о 21:00 вже в 22:00 за Київським часом ми в'їхали в Польщу. Доїхавши до передмість Жешува (в Ярославі на А4 не виїжджали), заїхали в перший-ліпший готель та заночували.
Весь перший день останнього місяця літа провели в дорозі до Дрездена. Готель вибрали не в самому місті, а на його околицях в містечку Косвіг, з якого до центру Дрездена їхати електричкою 20 хв. В Косвіг приїхали пізно пополудні, трохи побродили цим населеним пунктом, відомими тим, що в ньому у 1989-1990 рр. тривали переговори між східнонімецьким комуністичним урядом та східнонімецькою опозицією про демократичні реформи.
2 серпня провели в Дрезденських музеях, до яких і від яких їхали на електричці, купивши спеціальний 24-х годинний сімейний квиток за 13,5 євро (квиток дає право їздити усіма видами наземного транспорту в межах дрезденської агломерації без обмежень 2 дорослим та 4 кіндерам віком до 16 років). Стовпчик термометра в той день у Дрездені впевнено тримався майже на +40С, тому кондиціонована атмосфера Галереї старих митців затримала нас надовго. Квиток в Галерею (12 євро для дорослих, діти до 10 років безкоштовно) також дає право на вхід у Збірку порцеляни саксонських князів, яку ми також відвідали. Гуляти містом у таку спеку у нас не було особливого бажання, тому обід провели у торговому центрі поруч з Галереєю. По обіді сходили у Дрезденський транспортний музей, а неочікувана гроза зробила температуру повітря більш приємною для вуличної прогулянки.
3 серпня вирушили в сторону Страсбурга. Довірившись навігації та її попередженням про корки на автобанах несподівано опинилися у мальовничому баварському містечку Ноймаркт, в якому є Німецький музей паротягів. Створений у колишньому паротяговому депо музей (вхідний квиток для дорослих - 5 євро, діти безкоштовно) налічує кілька десятків паротягів різних років, які у ХХ столітті працювали на німецьких сталевих магістралях. Поруч з музеєм є чудовий ресторанчик баварської кухні. Надвечір того ж дня добралися до Страсбурга, погуляли нічним містом.
Весь наступний день (4 серпня) гуляли містом - радше його музеями. За 12 євро на особу можна купити денний квиток у 12 муніципальних музеїв - ми відвідали половину з них: археологічний, декоративного мистецтва, художню галерею (всі ці ти музеї розташовані на різних поверхах палацу Роанів поруч з Нотр Дам дю Страсбург), музей історії міста, музей середніх віків, краєзнавчий музей Ельзасу. Температура того дня побила черговий рекорд, і міська влада вдалася до неординарних кроків, одним з яких було фактичне скасування оплати проїзду в міському транспорті - з квиток на разову поїздку можна було користуватися трамваями та автобусами необмежену кількість разі. Ми цим скористалися - і місто подивитися, і трохи від жари передихнути. Проїхалися страсбурзьким трамваєм з центру до району, де розташовані Рада Європи і Європарламент, а звідти поїхали трамваєм в німецьке містечко Куль на іншому березі ріки Рейн (правда, наш трамвайний вагон чомусь передумав їхати за кордон Франції, і ми не доїхали в Німеччину).
5 серпня у наших планах були два технічні музеї - Місто поїздів та Світ автомобілів у місті Мулюз. Відвідали в результаті ми лише Місто поїздів - на 15000 кв. метрах зібрано кілька сотень представників залізничного транспорту, що їздили французькими залізницями - від першого французького паротяга 1842 року до електропоїздів TGV. Є в експозиції вагон-салон Президента Де Голля, штабний вагон маршала Монтгомері, цілий склад Східного експресу, а також багато різного залізничного причандалля - двигуни, колісні пари, уніформи і т.п. Після 3 годин у цьому музеї ми вже не мали наснаги на Світ автомобілів, тому поїхали в центр Мюлуза, де, натомість, відвідали місцевий краєзнавчий музей. Мюлуз - це рідне місто Дрейфура, справа якого в 1894 році гриміла на усю тогочасну Європу.
Оскільки готель ми забронювали в місті Безансон за 140 км від Мюлуза, то пополудні вирушили туди. Весь вечір провели в центрі Безансона: піднялися на його Цитадель, побродили головною вулицею, сходили до будинку-музею Віктора Гюго.
6 серпня нам треба було подолати майже 800 км до Бордо - обрали маршрут не головними автомагістралями, а місцевими дорогами, щоби подивитися французьку автентику подалі від битих туристичних шляхів.
Заночувавши у передмістях Бордо з "іспанського боку" 7 числа здійснили "стрибок у Порту". Цього разу це місто вразило надзвичайною кількістю туристів і видимим розмиттям його автентчиної атмосфери. Але цей туристичний бум ще не докотився до передмість, де можна у спокійній атмосфері у колі місцевих мешканців поласувати дарами морів, приготованими на грилі на ваших очах, споглядаючи океан при заході Сонця. І ще одна цікавинка - мерія на один з міських автобусних маршрутів (№500 "Авеніда Аліадуш - Меркаду ду Матузіньюш"), який їде через більшість туристичних принад міста - Байша, набережна Дуру, набережна океану) запустила двохповерхові автобуси, і за 1,2 євро можна мати екскурсію ними.
Пробувши в Порту 5 днів вирушили у східному напрямку в наступний пункту нашого музейного євротуру - Бордо. Готель ми забронювали трохи на висілках, поруч з кінцевою трамваю - і ціна приємна, і їхати в центр 25 хвилин. На трамвай купили денний денний квиток вартістю 6,5 євро на дорослу особу, діти до 8 років їздять безплатно.
Весь день 14 серпня присвятили поглибленому (наскільки це можливо за день) вивченню цього міста. Ми вже були в ньому кілька годин у жовтня минулого року, тому орієнтувалися в тому, що нас цікавить - краєзнавчий музей Аквитанії та Місто вина. Аквитанський музей відвідали, а Місто вина ні через мовний бар'єр - англомовні екскурсії того дня були лише вранці і аж у вечері, а ми приїхали до винного музею в обід. Бордо - це надзвичайно красиве місто, з багатою архітектурою та затишною атмосферою.
Провівши день у Бордо виїхали в сторону Вроцлава з проміжною ночівлею під Страсбургом. У Вроцлаві шукали гномиків, купивши на свою голову в першій же кав'ярні "Лексикон вроцлавських краснолі" з переліком 517 гномиків. Познайомилися ми з доброю сотнею з них, намотавши містом добрих 20 км.
Через 18 днів після виїзду з Києва 18 серпня перетнули польсько-український кордон у Смільниці, а 19 серпня приїхали в Київ, замкнувши наш музейний євротур довжиною в майже 9000 км.
Мобільний інтернет був організований через роумніг-пакет ЄВРОПАС С від Лайкамобіл.уа та пакет "Ідеальний роумінг" від КС. Фактично всі оплати робив своєю гривневою Універсальною кредиткою з фото та чіпом від Приватбанку, лише раз її не захотів прийняти платіжний термінал в маленькому сімейному ресторанчику у Косвігу.
Змінено Coronator (17:20 10/09/2018)
Редагувати
Цитувати
. А що по кілометражу вийшло?
