У зв'язку з надходженням до Міністерства юстиції України запитів стосовно обмежень, встановлених пунктом 15 Перехідних положень Земельного кодексу України (далі -Кодекс), Міністерство юстиції вважає за необхідне повідомити наступне. Відповідно до частини першої статті 22 Кодексу землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей. Згідно пункту „а" частини третьої вказаної статті Кодексу землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам: для ведення особистого селянського господарства; садівництва; городництва; сінокосіння та випасання худоби; ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Виходячи з преамбули і частини першої статті 1 Закону України „Про фермерське господарства" виробництво товарної сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію на внутрішньому і зовнішньому ринку з метою отримання прибутку передбачає ведення громадянами фермерського господарства. Така діяльність є підприємницькою. Разом з тим, відповідно до статті 1 Закону України „Про особисте селянське господарство" діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності. Ведення громадянами особистого селянського господарства здійснюється з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використання майна цього господарства, в тому числі у сфері сільського земельного туризму. Відповідно до підпункту 4.3.36 пункту 4.3 статті 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки ( паю). Враховуючи викладене, обмеження, встановлені пунктом 15 розділу X „Перехідні положення" Кодексу поширюються на земельні ділянки, що перебувають у власності громадян і призначені для ведення особистого селянського господарства, якщо до нього приєднані виділені в натурі (на місцевості) земельні частки (паї)
Відповісти
Редагувати
Цитувати
