Відповісти
Потепління до 20+ в кінці останнього тижня березня метео-екстрасенси пророчили уже з тижня минулого, в зв’язку з чим, треба сказати, дуже кортіло відкрити велосезон. Ще в лютому, прогулюючись парком, зловив себе на цій думці - скучив за прогулянками на двох колесах. Тим більше, що взимку завчасно я зробив повний техогляд ровера: поварив поламане в минулому сезоні кріплення бризговиків, і самі бризговики трохи покращив та помалював, всі механізми перемив і змазав, поміняв ланцюг (використовую два за схемою заміни через кожні 500...1000 км, щоб розтягнути термін життя касети, тобто, набору задніх зірочок, бо новий ланцюг 35 доларів, а нова касета 100, яка не яка, а економія
).І ото чекаю на суботу, і вже вона, і обіцяні +22 градуси присутні, синє небо, сонечко приємно гріє. Радісно виїжджаю, кілометр, два, три, і... прямо в Снопківському парку несподівано клинить мені заднє колесо. Добре, що швидкість мала була. Спершу подумав, що то гілка десь між шприхи потрапила. Але все виявилось гірше - заклинило задній перемикач, вивернуло його як наслідок, і зламало півника. Це така алюмінієва залізячка, хоча, якщо вже бути зовсім точним, то металючка, так би мовити інтерфейс між перемикачем і рамою, смисл існування якого саме в “поламатись”, але захистити від пошкодження інші, більш цінні частини: пера рами і механізм перемикача.
Покатавсь...
І головне сам винен. Не знаю, що на мене напало, бо мало того, що я інжИнєр, як казала моя бабця, обов’язково з наголосом на другий склад, та й велосипеди свої прямо з дитинства обслуговую виключно власноруч, ну тобто знання і великий досвід пристуні, а тут от - приступ старчєського маразму, не іначе: поставив задню частину лапки перемикача вверх ногами задом на перед. Буває, раз в житті і рушниця, що висить на стіні, стріляє. Добре, що всього отих 3-4 кілометри лише від дому від’їхав, недалеко вертатись.
Ну але сталось, що ж, давай я шукати півника, hanger по англійськи. І все би склалось просто, якби був я “як усі”, але ж ні, я ж мушу завжди собі знайти такий самий, але з перламутровими ґудзиками. І тому група в мене не Shimano, не SRAM якийсь, а Campagnolo, бо ж має бути зашибісь красиво, крім того, що технічно досконало, а хто знається на красі краще за італійців? До речі, думаю, якби то був механізм німецький, зібрати його неправильно точно не вдалося б, по мерседесу знаю: якщо деталь не стає на місце, однозначно ти щось не так робиш. А італійці, вони творчі люди, хочеш так поставити - будь-ласка, іншим боком - та нема проблем
І звісно ж, в майстернях потрібного півника не знайшлось. Не знайшлось його і серед сотень, якщо не тисяч варіантів на сайті вінницької велоліги, такої, можна сказати, велокуриної ферми, що спеціалізується виключно на велопівнях. Таке враження, що всі можливі варіанти у них є, крім Кампи.
Витративши пів дня на безуспішні пошуки, зрозумів, що варіантів два: або купувати новий задній переклюк весь, в зборі, благо, на німецькому байкдіскаунті він в наявності за 80 євро, а не за 120, як всюди, ну ще звісно плюс доставка, або... я ж таки інжИнєр, чи хто?
Спершу вирішив скріпити оригінальний півник, розірваний навпіл, стальною пластиною 1,5 мм товщиною, благо, що металу в мене, у зв’язку з уже майже завершеною реставрацією кузова мерседеса, є достаньо всякого різного. Але це була даремно витрачена година часу, бо 1.5 мм сталь не справлялась з навантаженням, переклюк ходив ходуном.
Круті ситуації вимагають крутих рішень - я взяв 6 мм сталюку, вирізав з неї повністю новий півник, насверлив отвори під кріплення до рами і самого переклюка. До рами він кріпиться з допомогою двох болтиків М4, цю різьбу я нарізав, а от гвинт переклюка М10, але крок різьби 1 мм - такого мітчика у мене не було, і я поїхав по магазинах і базарчиках. Та даремно, з кроком 1,5 валом, а 1 - зась. Вже збирався їхати на протилежний кінець міста, на ринок Торпедо, де є практично все, але вчасно прийшла рятівна думка в голову - чувак, та ти ж у мами не лише інжИнєр, але й зварювальник.. нє?! А на базарчику поруч мітчика не було, зате були гайки з потрібною різьбою, то чому б не взяти таку і не зварити все це до купи?
Тож тепер у мене стальний-престальний півник, пиляний-варений, який не зламається, рятуючи цим самим інші вузли велосипеда
Ну але що робити, тратити зараз 100 доларів на новий переклюк якось вибивається з моїх планів, особливо враховуючи завершальний етап реставрації мерседеса, який теж вигризає фінанси не гірше садових плодожерок. Думаю, восени-взимку, на піку знижок і розпродаж я прикуплю собі нового перемикача, а поки кататиму акуратно.
І аж в неділю нарешті вдалось нормально катнути, а потім ще раз в понеділок, для закріплення результату. Бували роки, коли в цей час ще сніг лежав, а тут прямо весна, природа прокидається, цвіте і пахне.
Розпускаються усілякі японські вишні
І, звісно ж, магнолії, десь ще на старті...
...а перед входом до Стрийського парку уже почалося - запах збиває з ніг буквально
Отак з пригодами, але велосезон 2024 відкрити мені вдалось, цьогоріч як ніколи рано.
Редагувати
Цитувати
