Відповісти
Якби все було так, як Ви пишете, то це б означало, що по місту регуляно їздять, принаймні, декілька сотень таких машин і тоді вони б траплялись мало не на кожному кроці. Цього не спостерігається, отже реальна кількість значно менша.
Для Києва "кілька соетнь" - ще не означає "на кожному кроці", враховуючи загальну кількість транспорту. А вони таки їздять. Хоча, враховуючи, що багато з них належать тим самим пенсіонерам, річні пробіги у багатьох невеликі, виїжджають порівняно рідко. Але є...
Для Києва навіть декілька десятків вже помітна кількість.
Звичайно думають. Але це ніяк не знижує його надійність і міцність.
Ви знаєте, у мене якось немає довіри до виробника, який на етапі виробництва речі (будь-якої) думає не про те, щоб вона прослугувала власнику багато років, а про те, як її краще викинути... Це принципово інший підхід.
Ну то так і напишіть, що у Вас таке відчуття, але реальними аргументами Ви його підтвердити не можете.
Та хвороба викликана конструктивними прорахунками у каркасі, інакше б вони не з'являлись незалежно від втоми металу. Окрім того, старі машини від втоми металу страждали б більше, бо і метал менш якісний і вік більший.
Просто конструктори "Альфи" (а це машина дещо спортивного плану) не могли, мабуть, подумати, що вона буде експлуатиуватися на наших дорогах...
Дороги тут ні до чого. Якщо є помилка у розрахунку, то тріщини з'являться і на гарних дорогах і навіть не факт що пізніше, бо на гарній дорозі "машину спортивного плану" і експлуатують жорсткіше.
А щодо старих машин - у тім-то й справа, що у них такий конструктвний запас, що усе вказане вже несуттєво.
Немає йому звідки взятися тому "конструктивному запасу". Ні метал, ні методи обробки, ні методи конструювання тоді не були кращими ніж зараз.
Навпаки, цей підхід дозволяє локалізувати пошкодження до цих зон, що знижує витрати на відновлення. До того ж, завдяки каркасу і зонам зминання, сучасні автомобілі значно більш стійкі до бокових ударів.
Я б сказав так. У сучасних автомобілях ці пошкодження, може, й локалізовані, але такі, що навіть при не дуже значних ДТП економічно недоцільно цей автомобіль відновлювати.
До чого тут економічна доцільність взагалі?
До того ж, навіть про локалізацію не можна повністю погодитися, оскільки досить часто страждає геометрія кузова. У старих автомобілів нічого подібного не буває. А якщо удар такий, що старий автомобіль таки отримує значні ушкодження, - тоді сучасний тим більше не "виживе"...
Коли старий автомобіль отримує значні ушкодження, то там вже немає кому турбуватись про економічну доцільність. Це по-перше. А по-друге, саме у старих автомобілів геометрія страждає в першу чергу, бо немає навіть натяку на конструкції, які б перерозподіляли удар по всьому кузову і зберігали його геометрію.
"Міцність" це не те, можна прогнути крило руками чи ні. "Міцність" це те, як машина переживе ДТП. Так от "міцна" "Побєда" від суттєвого удару із зміщенням, швидше за все, отримає діагональну деформацію, а "не міцні" сучасні машини обмежаться запрограмованим зминанням відповідних зон.
Нічого вона не оримає. Якщо, звичайно, удар не буде таким, якого вже ніщо б не витримало... Усе якраз навпаки. Я бачив кілька ДТП між старими та сучасними машинами. Можете не сумніватися: рахунок не на користь останніх...
Зовні - звичайно. Але це нічого не доводить, чому саме я вище пояснив.
Редагувати
Цитувати
