В ответ на:

---

Ось ставлю машину на стоянку наніч (стоянка офіційна) плачу 16 грн мені дають чек. Чи буде стоянка відшкодовувати вартість авто при викраденні вночі з неї машини? Якщо ставлю подобово достатньо чека чи треба договір на кожну ніч уклодати??? Мошину нестрахував бо має 10р.

---

Чек -это договор. Но есть ли это договором ответственного хранения -нужно смотреть статус стоянки (на каких основаниях и какие именно услуги она предоставляет). Почитайте судебную практику:

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 червня 2007 року
м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,
суддів: Барсукової В.М., Балюка М.І., Косенко В.Й., Данчука В.Г., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства по спільному використанню власних автогаражів «Автомобіліст», третя особа - ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У липні 2002 року позивачка, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначала, що 29 червня 2002 року вона залишила свій автомобіль на зберігання у відповідача, звідки його було викрадено. У зв'язку з цим Личаківським РВ ЛМУ УМВС України в Львівській області порушено кримінальну справу, але осіб, які скоїли крадіжку, і автомобіль не знайдено. Тому просила стягнути з товариства «Автомобіліст» завдану матеріальну шкоду в розмірі 43 000 грн. та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 15 000 грн.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 1 грудня 2003 року позов задоволено частково. Стягнуто з товариства по спільному використанню власних автогаражів «Автомобіліст» на користь ОСОБА_1 38 345 грн. матеріальної та 12 000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2004 року зазначене судове рішення змінено. Стягнуто з товариства по спільному використанню власних автогаражів «Автомобіліст» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 6 000 грн. У решті - рішення залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі товариство «Автомобіліст» просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суди як першої, так й апеляційної інстанцій виходили з того, що охоронці товариства «Автомобіліст» прийняли під охорону автомобіль позивачки, яка провела оплату за послуги, тому товариство повинно було відповідати за неналежне виконання трудових обов'язків своїми працівниками та заподіяну шкоду на підставі ст. 441 ЦК України (1963 року).

Однак з такими висновками суду погодитись не можна.

Позивачка заявила позов на підставі ст. 413 ЦК України (1963 року) і вимагала відшкодування шкоди на підставі договору схову.

Відповідно до ст. 414 ЦК України (1963 року) договір схову, в якому хоча б однією стороною є громадянин, повинен бути укладений у письмовій формі, якщо вартість переданого на схов майна перевищує 100 карбованців, за винятком здачі речей на короткострокове зберігання в гардероби установ, театрів, їдалень тощо з видачею охоронцем номера або жетона.

Згідно із зазначеними статтями ЦК України цей договір повинен бути укладений у письмовій формі, недодержання якої позбавляє сторони права в разі виникнення спору посилатись для підтвердження угоди на показання свідків.

Як убачається з матеріалів справи, договір схову в письмовій формі не укладався, позивачка не надала суду доказів про укладення договору схову з товариством «Автомобіліст» або інших доказів про існування домовленості з товариством про охорону її автомобіля: квитанції про сплату коштів тощо.

Проте суд у порушення ст. ст. 46, 414 ЦК України (1963 року), постановляючи рішення, керувався показаннями свідків.

Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов'язаних із діяльністю гаражно-будівельних кооперативів» при розгляді вимог до ГБК про відшкодування шкоди, заподіяної членам кооперативу крадіжкою або пошкодженням автотранспортних засобів, що знаходились у гаражах, суди повинні виходити з того, що позовні вимоги можуть бути задоволені лише за умови, коли статутом ГБК або його органом управління в межах наданої компетенції передбачено обов'язок кооперативу по охороні автотранспортних засобів членів кооперативу або по їх схову. У випадках прийняття ГБК на себе обов'язку по охороні автотранспортних засобів він відповідає за заподіяну цьому майну шкоду в разі неналежного виконання зазначеного обов'язку з вини персоналу кооперативу за правилами ст. 441 ЦК України (1963 року)

Відповідно до статуту товариства «Автомобіліст» воно не здійснює охоронної діяльності, оскільки зазначений вид діяльності потребує спеціального ліцензування, у матеріалах справи така ліцензія відсутня, а товариство є громадською організацією і діяльність з надання послуг з паркування автомобілів особам, які не є членами товариства, не передбачена.

Згідно з інструкцією охоронця товариства «Автомобіліст» охоронцю забороняється паркувати на території товариства транспортні засоби не належні членам товариства та охоронець не несе відповідальності за транспортні засоби запарковані на території товариства, які не належать членам товариства.

Заперечуючи проти позову, товариство «Автомобіліст» зазначало, що охоронець товариства не є уповноваженою особою на укладення будь-яких угод від імені відповідача.

Угода, укладена громадянином із неуповноваженим працівником підприємства без відповідного оформлення, не породжує прав і обов'язків між громадянином та цим підприємством і не може бути підставою для покладення на останнє відповідальності за невиконання такої угоди, втрату або пошкодження майна.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку, що при вирішенні справи судом неправильно застосовані норми матеріального права, а тому ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу товариства по спільному використанню власних автогаражів «Автомобіліст» задовольнити частково.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 1 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2004 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства по спільному використанню власних автогаражів «Автомобіліст» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий А.В. Гнатенко Судді:
В.М. Барсукова
М.І. Балюк
В.Г. Данчук
В.Й. Косенко

Редагувати

Відповісти

Цитувати

В ответ на:

---

вот поэтому нада заносить сразу в кассацию
а предыдущие суды - тока не прощёлкать сроки.

---

Редагувати

Відповісти

Цитувати