десь після 8.30 стояли першими на відомому перехресті Толстого-Володимирська біля Університету, повертали ліворуч з як їхати від Саксаганського. Там на зелене світло дві-три машини встигають проскочити, а ближче до 9-ї ранку поступово утворюється пробочка. За кермом - моя дружина, на авто - ще буквочки "У", стаж - два тижні. Там ліворуч одна смуга повертає, але фактично утворюється майже три - всі лізуть позачергово - хто праворуч, підрізаючи та закриваючи шлях, інші - організованою колоною по зустрічній, знов-таки ускладнюючи життя тим, хто намагається їхати згідно з ПДД (якийсь зовсім наглий дядько правда, вилізши попред нас подякував аварійкою, ну, думаю, може вже дуже треба). Коли загорілося зелене світло, то зустрічна машина, як я бачив, навіть вагалася виїжджати на перехрестя попри свою перевагу у русі - таке скупчення машин там було. Ми повернули досить вправно, але "демони" атакували з усіх боків, що, погодьтеся, для водія-початківця не дуже приємно.
Останнім по зустрічній смузі виїхав зелений типу "справжній американський форд" з дипномерами на "002" (США).
Не знаю, чому мені так закортіло висловити своє "фе" тій баришні у форді - маса ж інших порушників було - але дипломат за кермом має усвідомлювати, що до нього завжди буде підвищена увага з боку інших драйверів. Попросив дружину підрулити до форда, відкрив віконце та риторично (щоб не сказати єхидно) спитав баришню "Was it a real american kind of driving?" - і задоволено поїхав далі. Баришня трохи здивувалася і тінь посмішки ковзнула по її обличчю. Але я певен - вона запам"ятає.
До чого це я? не знаю.