Відповісти
Я не можу сказати, що в нас з ним були взаємні почуття. Він як і другі коти в квартирі відчував хазяїном себе, а не когось іншого. Але він любив, нашу Маму, Мама любила його, я любив його, і я сподіваюсь (уже постфактум), що він також любив мене, своєю оригінальною котячою любов’ю…
Заспокоюю себе тим, що я зробив мабуть все, що міг для того, щоб я не друкував цей текст, а він був не поблизу траси M03 (E40), метро «Бориспільська» де він майже п’ять років назад народився, а біля мене на дивані.
Свої відчуття дуже важко передати в тексті! За своє свідоме життя мені довелося похоронити двох бабусь і одного дідуся, а також вчора Васю…
Відчуття в деякій мірі, для мене дуже схожі… Але коли були бабусі і дідусь від мене не залежало нічого. В даному, конкретному, випадку я відчуваю себе винним…
Можливо, я з ним тиждень ходив в погану ветеринарну клініку. Можливо я його погано годував, що визвало таку хворобу в результаті якої він помер…
…
Васику, ми з Мамою, а також друзями яких ти знав і любив, дуже сумуємо…
Редагувати
Цитувати
