Вперше місто згадується під назвою Возвягель в 1256 р. в "Галицько-волинському літописі". Роком пізніше, він був спалений дружиною князя Данила Галицького.
У 1340 році Звягель потрапляє під владу литовських феодалів, з середини XIV століття його господарями стають князі Звягельськіє, потім місто потрапляє у володіння графині Зубової. І в 1507 році великий литовський князь Олександр дарує місто князеві Костянтину Острожському. Основною спорудою нового поселення став замок, побудований в 1507 р. за наказом князя Костянтина Острожського.
Легенди Звягеля. Річка Случь, на якій розташовано місто, у давнину була глибоководною і судноплавною. Але в районі міста з-під води виступали підступні скелі. Ночами, в темноті кораблі пробивали про них днища і тонули. Тому в темний час доби і туманними днями, через річку натягався канат з підвішеними дзвонами. Вночі кораблі чіплялися за канат, а дзвоновий дзвін попереджав їх про небезпеку. Оскільки кораблі по річці плавали часто, то і дзвоновий дзвін лунав часто. Тому місто отримало назву Звягель, від слів "дзвонити", "дзвін", "звягать".
Не обійшла доля Новоград-Волинський присутністю знаменитих людей. Бував в місті з своїм штабом видатний полководець М.И. Кутузов. У 1846 році в цих місцях побував Т.Г. Шевченко і описав річку Случь в повісті "Варнак".
Нерозривно історія міста пов'язана з ім'ям великої української поетеси Лесі Українки. У державному архіві Житомирської області зберігається метрична книга Соборної Преображенської церкви за 1871 рік, в якій є запис про те, що 13 лютого по старому стилю в сім'ї колезького секретаря Петра Антоновича Тетерука і його законної дружини Ольги Петрівни народилася дочка Лариса. Будинок на колишній Житомирській, в якому народилася Л. Українка, зберігся до наших днів.
Докладніше, та ще фото тут