Виїхати ніяк не вдавалось. Постійно виникали все нові проблеми, які проігнорувати і відкласти на потім ну ніяк не виходило. Але все колись закінчується, проблеми теж вирішились...
Дорога стелилась під колеса сірим асфальтом, стрілка спідометра добиралась до 150, через що доводилось час від часу розганяти морганням фар тошнильщиків, які, при вільній правій смузі, вперто їхали 90 в лівій. А винувата у всьому Руслана Лижичко, вірніше її останній альбом "Дикі танці". Важко його спокійно слухати в автомобілі, ніяк не виявляючи назовні емоційне піднесення.
Карпати мене зустріли чудовою погодою і ... занятим домиком, де планував зупинитись. Ну, раз так, значить так. Віддавшись в руки долі їду далі. І вона не підвела - в першому ж місці, куди звернувся з запитанням - "Чи не маєте вільного будиночку для відпочинку" я отримав ствердну відповідь.
Ну а далі був тиждень повного розслблення, спокою, тиші. Походи в гори, купання в Стрию, яке ні з яким морем не порівняти... Як кажуть, добре, але мало.
Щоб багато не писати, викладаю трохи знімків з відзнятої плівки.
Це ще не Карпати, це ще околиці Львова... Але теж красиво!
Ось так виглядала наша тимчасова оселя
Розслабуха розпочалась! Треба скоренько користати з моменту, поки господаря нема!
Важка спадщина. Ідеш собі лісом, ідеш, а тут таке...
Краєвиди околиць
Чемний песик
А ти, господарю, щось в житті таки навчився! Непогану корзинку виплів - і голову є на що покласти, і від сонця заховатись, ще й гриби збирати можна (і нащо вони тобі тільки здались?)...
А ось так вот гриби в лісах Карпатських ростуть, серед смерічок і кущів чорниці...
А так вони ростуть на полонинах, у траві...
Ну і ще пару цейзажів на остаток...
PS. Все, я претендент на банкрутство! Хто займається фотографією, мене зрозуміє... Хочу щось короткофокусне і довгофокусне. Але обов`язково з малою діркою!
Поділіться враженнями, якщо маєте такі, від б`юджетної оптики під М42-1 з фокусною відстанню 28, 35 з кутом хоча би 60 градусів (панорамник, коротше кажучи) і 80, 100, чи й більше. Буду вдячний.