Autoua.net → Форум → Автотури за кордон →

Патагонія

Відповісти

victoir | опытный писатель

Патагонія

10 января 2009 в 13:53

Збулася мрія ідіота. Цей Новий рік був зустрінутий у Патагонії, точніше - в Барілоче (Аргентина). На черзі - плани добратися до Tierra del Fuego (Вогняна Земля), де пінгвіни, морські леви і купи туристів. Але це - на поки що невизначене майбутнє.
Барілоче - найпопулярніший у Південній Америці лижний курорт (взимку) і місце літнього відпочинку (зараз). Там є гори (Анди), купа озер і ліси, що разом призводить до виносу всього наявного мозку.
[изображение]http://picasaweb.google.ru/vzamyat/081231CircuitoChico#5289607660961224914[/изображение]
Частина перша картинок - так званий circuito chico по національному парку Llao Llao (типа Шяо Шяо) - тут

Змінено victoir (13:55 10/01/2009)

claw | важничающий писатель

Re: Патагонія

[Re: victoir] 10 января 2009 в 15:27

фотки супер, но тема не раскрыта

. подготовка, визы, перелет, бронь, расходы, личные впечатления, способ передвижения????

victoir | опытный писатель

Re: Патагонія

[Re: victoir] 10 января 2009 в 15:52

Упс. Тільки зараз помітив, що помилився дошкою. Вибачаюся перед модерами. А можна перенести в "неавто"?

victoir | опытный писатель

Re: Патагонія

[Re: claw] 10 января 2009 в 16:03

Насправді до розкриття теми ще руки не дійшли. Трошки пізніше, ОК?

Щодо деталей, то таке: віза Аргентини була оформлена за 20 хвилин і 30 доларів, шенгенська вже була. У мене, правда, трохи особливий випадок - візи, як правило, оформлюються без зайвих проблем.
Переліт обирався довго й нудно, Кийавіа взагалі нічого внятного пропонувати не хотів, Air France було (на той час) трохи дорогувато, вирішив ризикнути з Alitalia, через сайт www.alitalia.com Київ-Буенос-Айрес-Київ обійшлося приблизно у 1100 євро, потім компанією LAN до Барілоче - ще близько 400 доларів (ціна на свято і для іноземця). Назад до Буенос-Айреса - шикарним автобусом за 80 доларів (у кріслі можна лежати, пропонуються обід, сніданок і вино, 21 година в дорозі, 1650 км).
Ціни в Аргентині - невисокі, особливо порівняно з Європою. Культ мате, м'яса, розслабленості.
Особисті враження і ще кілька порцій картинок викладу пізніше, соррі - я на роботі.

claw | важничающий писатель

Re: Патагонія

[Re: victoir] 11 января 2009 в 14:19

отлично, буду ждать подробностей с нетерпением, т.к. есть такая идея проехать аргентину на машине с севера на юг, а может еще и бразилию зацепить (правда для этого уже надо очень много времени потратить). спасибо за подтверждение того, что мечты осуществляются

AndUA | старый писатель

Re: Патагонія

[Re: victoir] 11 января 2009 в 14:52

Фотги зачетные, дайош падробназтиии!!!

Леший | V.I.P

Re: Патагонія

[Re: claw] 11 января 2009 в 17:04

В ответ на:

отлично, буду ждать подробностей с нетерпением, т.к. есть такая идея проехать аргентину на машине с севера на юг, а может еще и бразилию зацепить (правда для этого уже надо очень много времени потратить).

В поисках Капитана Гранта?

Его нет в Патагонии

victoir | опытный писатель

Re: Патагонія

[Re: Леший] 13 января 2009 в 11:40

Частково є

: Біля Ушуайї (Ushuaia), на Вогняній Землі (Tierra del Fuego) є маяк, який колись надихнув Жюля Верна написати про Гранта. Тепер хочу туди добратися, бажано на авто.

victoir | опытный писатель

Re: Патагонія

[Re: victoir] 13 января 2009 в 16:28

Трошки падробностєв.
Ідея з’їздити зародилася у вересні. Один з моїх давніх друзів, аргентинець Габріель раптом запропонував зустріти Новий рік у колі ще одного нашого спільного друга, його батьків і близьких друзів у маленькому будиночку в лісі в Барілоче (провінція Ріо-Негро, приблизно 1650 км від Буенос-Айреса).
Маленький будиночок виявився цілком пристойним заміським домом з усіма необхідними благами цивілізації, який зараз знаходиться у стадії фіналізації (залишилося доробити одну з кімнат, закрити відкриту терасу-веранду і таке інше).

Що там говорити. Побувати в Патагонії було моєю дитячою мрією. Я добре розумів, що іншої такої можливості може й не трапитися, хіба що вже на пенсії, до якої ще треба дожити. Інша справа, що ще один наш друг - фактично професійний бродяга, vagabondo, живе у постійних роз'їздах (то якісь місії спостерігачів ЄС, то якісь фестивалі, то якісь репортажі). У мене так уже не виходить. Може,то вік?

Підготовка. Візова сторона, як уже говорив, хвилювала мало. Однак виявилося, що за два місяці до Нового року Кийавіа, "Універсальне" і ще кілька агентств не змогли запропонувати нічого путнього по квитках. Чомусь усе в них було не менше, як 3,5-45 тисячі євро, що, як на мене, було сильним перебором. І найсмішніше, що жодного разу не передзвонили. Очевидно, їх для мене більше не існує, з їхнім підходом.
Air France мав уже цікавішу пропозицію до Барілоче через Париж і Сан Паулу (Бразилія, де в мене є ще пара приятелів). Чемпіоном з цінової пропозиції виявилася Alitalia, попри всю свою бардачну сутність. Навіть у найкращі часи ця компанія ніяк не могла стати хоча б на той рівень, що той самий Air France чи Iberia.
При цьому виявилося, що на сайті і у представництві компанії може бути різна інформація (на сайті - реальна).
Отже, через сайт карткою оплачено 1104 євро за квитки Київ-Рим-Буенос-Айрес і назад.
Так само в інтернеті куплено квиток на рейс компанії LAN Argentina Буенос-Айрес-Барілоче (ще 390 доларів + збори). Далі - день в Римі, переліт у повністю забитому літаку над Африкою, справжнє літо, пара годин на пересадку, ще дві години польоту, і мої друзі, зустрічаючи в Барілоче, дивуються, чому я все ще живий і тверезий (ну, з цим швидко розібралися).

Перші враження від Аргентини (не за кермом). Це - країна, де вдають, що живуть розслаблено (насправді - часто розп...йськи), де є культ не танго, а обов'язкової сієсти (приблизно з 1 до 5), де жінки - не так гарні, як гонорові, і де смачне м'ясо (асадо) - понад усе. Їдять по-справжньому, до речі, раз на день, але як!
Дуже чіткий і жорсткий кастовий розподіл суспільства. "Середній клас" нижніх просто не помічає, хіба що у моменти якихось особливих приступів демократії.
Неймовірна кількість театрів у столиці, величезний оперний театр Colon (Колумб).
Країна дуже гордих собою, проте надзвичайно дружелюбних людей.
Країна неймовірних просторів. Пампа (їхній варіант степу) тягнеться на тисячі кілометрів. жодних людей, тільки корови.
Країна шикарної, незайманої природи.
Країна асадо (стейки і все інше, приготоване на решітках - парішя-parrilla) і вина (мальбек і мерло з Мендоси - це щось).
Звичайно, не без міфів. Один з них - танго. Аргентинці страшенно гордяться тим, що саме тут народилося танго, вважають національними героями Карлоса Гарделя і Астора Пьяццолу, але самі - не танцюють.

, хіба що професіонали гроші заробляють. Все одно цікаво.

Їзда по-аргентинськи. У Буенос-Айресі - як положено - хаотично, з клаксонами, матюками, хто перший, той і правий. Повороти показувати не дуже прийнято. Міський автобус (колектіво) - король дороги. Другий номер - однозначно таксі. На міжміських трасах - так само, бус і фури (каміони). Щоправда, проти Києва тут – майже зразковий порядок. Трафік у столиці може бути дуже солідним – бачив повністю стоячу десь так на 2 км широчезну avenida 9 de Julio (найширший у світі проспект). Хоча серед дня з одного аеропорта в інший через самий центр міста зайняло не більше за годину.

По країні в цілому їздять досить спокійно, без особливих вигребонів і демонстрацій «крутизни», не перевищуючи (дозволений максимум – 100 на автострадах, 90 – на простих дорогах). Не вважається криміналом "взяти" пару пива й сісти за кермо (я так не робив). На знаках ще й пишуть словами, як у США чи на Кубі (типу Ceda el paso – дай дорогу, pare! – стій). Вимогу Pare! ніхто особливо не виконує, навіть на очах у поліції.

Автопарк – різний. Багатих машин практично немає. 4х4 і пікапи бачені тільки там, де вони дійсно потрібні – наприклад, у Патагонії, вдалині від міст, та на фермах. Зрозуміло, що там є клуби фанатів 4х4, вони влаштовують немало різних покатушок у горах, у лісах, у пампі і в пустелі. Справжніх гаучо (місцеві ковбої) так і не бачив, хоча кажуть, що вони все ще є.
Дуже популярні після кризи стали малолітражки. Може, і в нас до цього дійде.

На дорогах іноді трапляються абсолютно унікавльні екземпляри - мастодонти 50-х-60-х-70-х (автобуси, пікапи, джипи). Іноді зовсім убиті, іноді як новенькі. Кілька разів був сам за кермом, і не міг зняти. Досі кусаю лікті.

По аргентинським дорогам пересувався, зокрема, на Renault Megane бразильського виробництва. Опель на шляхах не зустрічається, зате є «Шевроле Корса» і «Шевроле Меріва». Фольксваген тут продає зовсім інші моделі, ніж у Європі (хіба що крім Bora). Дуже багато пікапів від усіх виробників, найбільше – американських марок.
Автобуси – це окрема історія. Вони – основний засіб пересування і по всій країні і за кордон. Дуже комфортні, крісла розкладаються практично у ліжко. Подаються обід і сніданок, туалет – працює.

Бензин коштує трохи більше, ніж півдолара за літр (Petrobras, бразильська компанія). Толком не зміг розібратися в їхній системі, але бензин був непоганий. Часто заправки приймають тільки кеш. Бачені заправщиці були індіанської зовнішності.

Дороги. В-основному – по одній полосі у кожному напрямку, достатньо пристойної якості, як на початок року – малозагружені, враховуючи, що залізниці в країні практично зруйновані, і все перевозиться автомобілями. Багато платних магістралей (практично всі основні між головними містами). На «бокових» дорогах, у тому числі й федерального значення нерідко трапляється, що раптом замість асфальту з’являється покриття з гравію (наприклад, дороги 40, 60, по яких їздив особисто). Поліцейські пости є обов’язково на межі провінцій, а також час від часу на дорозі і часто у населених пунктах. Кажуть, що раніше їх майже не було, і що аварій поменшало. Мною місцеві поліцаї не цікавилися зовсім. Радари іноді є, їх дуже мало і в основному на автостраді в околицях столиці.
До речі, що є добре в Буенос-Айресі – то це магістраль з дозволеною швидкістю 80-100 км/год. Щоправда, платна.

Мрією залишається проїхати всю дорогу №40 (ruta 40), яка перетинає всю країну з півночі на південь. Нічого в цьому особливого начебто не має, хіба що потрібно мати час і гроші. Сервіс Rent a car (alquiler de autos) у країні розвинений.

Транспорт достатньо дешевий. автобус і метро - 0,90 сентаво, таксі - близько песо/км (курс - 3,45 за долар). Також дешевий інтернет, який є практично скрізь. Сентаво позначається значком $. Долари приймають, і не без радості, хоч іноді стараються грабіжницький курс намалювати. «Грінго» (американців) трохи недолюблюють, англійською володіють тільки студенти і не всі чиновники.

victoir | опытный писатель

Re: Патагонія

[Re: victoir] 13 января 2009 в 16:33

Ще одна порція картинок тутечки
Зображені місця - озеро Трафул у горах, озеро Науель Уапі (Nahuel Huapi) в околицях містечка Вішя Ла Ангостура (Villa La Angostura).
Від Villa La Angostura до Барілоче і далі (будиночок - приблизно за 15 км від міста Сан-Карлос де Барілоче в лісі) майже скрізь - асфальтована дорога нормальної якості.
До Villa Traful - гравій. Тим не менш, у кафе на березі озера є Wi-Fi інтернет.

Миклован | СуперСтар

Re: Патагонія

[Re: victoir] 13 января 2009 в 16:54

Ком еста, мучачо? ;-))
Супер-романтика, супер-краї, супер-мандрівка!

OksanaL | патриарх

Re: Патагонія

[Re: victoir] 14 января 2009 в 09:29

Вау

А ще?

victoir | опытный писатель

Re: Патагонія

[Re: victoir] 16 января 2009 в 16:03

Ще трошки.
На знімках зображені - будиночок, в якому мене приймали, його власник Габріель, а також жертовне ягня (cordero), розіп'яте і засмажене у спеціальний патагонський спосіб. Смажиться воно так кілька годин, як правило, 6-8, через певний час штука, на якій воно бідне розіп'яте, ставиться все ближче й ближче до вогню і доводиться вже на вугіллі, як шашлик. Все м'ясо, яке готується на решітці, називають "асадо", а той, хто його готує - "ель асадор". У даному випадку з почесною місією асадорів дуже вдало впоралися батько мого друга Віктор і його друг Онсало, за що були премійовані додатковою порцією "Хортиці". Аргентинці пишаються своїм м'ясом і своїм умінням його готувати. І є чим. Європейські стейки, навіть на їх батьківщині у Франції - дуже далекі від аргентинських витворів мистецтва асадо.
картинки
Вражає те, що до найближчого міста (Сан-Карлос де Барілоче) - близько 15 км. Будиночки такого типу розкидані по лісу тут і там, активно ведеться будівництво. Здебільшого туди приїжджають на "довгі вихідні" і у відпустку. Постійне населення є (зайняте на курортах і таке інше) але його небагато. Жодних залізобетонних огорож, сигналізацій, охоронців і злючих собак - і це у країні, де недавно був сплеск розбоїв і грабіжництва!
У лісі вже прокладено кабель (ТБ і швидкісний інтернет). Коштує там якісь копійки.

Далі буде.

Відповісти

Autoua.net → Форум → Автотури за кордон →

Патагонія

Додаткова інформація

Модератор:

AVB, LordAmid, moderator, LOMOND, Alexandr

0 користувачів і 13 що побажали залишитися невідомими читають цей форум.

Переглядів теми: 2415

Список дошок | Активні теми | Топ-100 тем за вчера

Помітити все прочитаним

Правила конференції | FAQ | Карта раздела | Стандартная версия