Відповісти
Кіпр. Земля, де зустрілися схід і захід. Земля, що з усіх сторін омита лазуровим Середземним морем і потопає в ароматах квітів різноманітних забарвлень; з кедровими лісами в горах, виноградниками, охайними білими будинками. Земля, де випадає 340 сонячних днів на рік...
На цьому острові проповідували слово Боже апостоли Павло, Марк та Варнава. В першій половині IV ст. на острові зароджується чернецтво, пов'язане з іменами преподобного Іларіона Великого, святителя Миколая Мирлікійського, рівноапостольних Костянтина та Олени. Цей острів ще здавна називали «островом святих», можливо тому на ньому так багато монастирів та храмів, які вказують дорогу до святості...
І саме на цей острів 26 червня розпочалося наше паломництво, організоване парафією преподобного Миколи Святоші м. Києва (священик Андрій Мартинюк).
О 7 годині ранку наш літак приземлився в аеропорту міста Ларнака і вже через 50 хвилин ми прибули до готелю, в якому жили протягом всього часу перебування на території Кіпру.
Наступного дня наша група розпочала своє знайомство з островом Кіпр зі святинь Пафосу. Першим храмом, який ми відвідали, був монастир св. Георгія Аламану, де ми мали змогу помолитися на Літургії і набрати святої води з джерела. Далі ми вирушили в античне місто Куріон, яке знаходиться поблизу сучасного Лімасола і в якому збереглися дивовижні мозаїки та руїни амфітеатру.
По дорозі з Лімасола до Пафоса ми зупинилися у підніжжя скелі Петра ту Роміу для того щоб побачити одну з найвизначніших пам'яток Кіпру - «камінь Афродіти». Після цього ми вирушили в село Героскипу, де мали змогу помолитися в храмі святої мучениці Параскеви і вклонитися її чудотворній іконі. В цьому храмі збереглися унікальні фрески XI – ХIV ст.
Далі наша група відвідала ранньохристиянські катакомби св. Соломонії (І-ІІ ст). Наступним місцем нашої зупинки був храм Панагії Хрісополітісси в Пафосі. Біля цього храму збереглася частина колони апостола св. Павла. За переказом, на цьому місці був прив'язаний та битий батогом, звитим з 39 шкіряних ременів з металевими наконечниками, св. апостол Павло. Покарання бичуванням передбачало один удар. Апостола Павла вдарили тричі, оскільки він проповідував святу Тройцю.
Далі ми відвідали приморську частину міста Пафос (Като Пафос), в центрі якої розташований середньовічний форт, зведений візантійцями для захисту гавані. У список Всесвітньої спадщини Пафос занесений завдяки мозаїкам на колишніх римських віллах (нині це знаходиться в так званому Археологічному парку), які добре збереглися і донині.
Останнім місцем нашої зупинки в цей день був монастир святого Неофіта Затворника. Святий Неофіт народився в невеличкому гірському селі Лефкара. Коли йому виповнилося 18 років, він таємно покинув батьківський дім та пішов у монастир св. Хрізостомуса. Через багато років з невеликої печери недалеко від м. Пафос св. Неофіт створив церкву – скит і одну келію. І почалося життя сповнене молитов та посту. В 1170 р. митрополит Пафосу Кіннамос висвятив св. Неофіта в священицький сан. Слава про Святого розповсюдилася по всьому Кіпру. Почувши про чудеса, які тут відбувалися, сюди звідусіль стали прибувати паломники. Більш ніж півстоліття прожив Святий в монастирі, створеному власними руками. Сьогодні головним скарбом сучасного монастиря св. Неофіта є мощі Святого, які були знайдені в 1756 р. і перенесені в головну церкву.
Наступного ранку ми вирушили до святинь Троодоських гір. Спочатку ми відвідали село Омодос, в якому знаходиться монастир Чесного Животворчого Хреста (IV ст.). Зараз монастирський храм є парафіяльним і в ньому дбайливо зберігаються святі реліквії, серед яких частка Животворчого Хреста та глава апостола Филипа. Сам же монастир прикрашений стародавніми іконами та майстерним різьбленням по дереву. Помолившись у храмі та вклонившись його святиням, ми вирушили до обителі Богородиці Троодітісси, ім'я якої в перекладі з грецької означає «Та, що живе в горах Троодосу». Монастирський комплекс знаходиться на висоті майже півтори тисячі метрів над рівнем моря. Традиційно появу монастиря пов'язують з появою на Кіпрі ікони, що, за переказами, була написана апостолом і євангелістом Лукою і привезена на острів в період іконоборства ченцем-подвижником, ім'я якого не збереглося. Він прибув на острів приблизно в 762 році і до 787 року жив в монастирі св. Миколая в Акротірі, доки на VI Вселенському соборі, в період правління імператриці Ірини Афінської, не було відновлено іконовшанування. Після торжества Православ'я чернець пішов з монастиря в більш усамітнене місце, забравши з собою ікону. Цим місцем стала печера, що знаходилась поблизу сучасного монастиря і відома сьогодні як печера Троодітісси. Незабаром наступили важкі для Кіпру роки. Це період арабських нападів. Невідомий чернець помер, можливо, під час одного з них. Ікона, здавалося, була втрачена назавжди. Але через роки святиня віднайшлася. І на місці її знайдення в 990 році було побудовано монастир. Крім чудотворної ікони в цьому храмі знаходиться пояс Пресвятої Богородиці, перед яким моляться у випадках безпліддя.
Наступним місцем нашого паломництва став монастир Кікос. Повна назва обителі така: «Священний царський та ставропігіальний монастир Кікської ікони Божої Матері». Царським він називається тому що був заснований на власні грошові пожертви візантійського імператора Олексія Комніна (1081–1118); ставропігіальним – тому що на заставному камені був поміщений хрест, а на адміністративній мові Церкви це означає, що монастир володіє самоврядуванням в межах Кіпрської Православної Церкви. Походження назви «Кікський» невідоме. Згідно поширеній точці зору, воно походить від назви дикого чагарника, що росте в даній місцевості, званого також і коккос. Переказ пов'язує назву «Кікський» і зі співом якогось птаха, що у візантійські часи облітав навколишні гори і провіщав появу монастиря такими віршами: «на Киккской, Киккской горе будет обитель, / Золотая Госпожа в нее войдет и никогда не выйдет». Так насправді і відбулося, оскільки в монастирі, який був побудований на Кікських горах, з кінця ΧΙ століття зберігається чудотворна ікона Божої Матері Кікської. Ця ікона, згідно переказу, написана святим апостолом і євангелістом Лукою. Ця свята ікона відома ще як Богородиця Милостива («Джерело милості»). На ній зображена Богородиця, Яка тримає на правій руці Христа. Образ цей відомий у всьому православному світі. З нього написано багато ікон в Греції, Росії, Грузії, Болгарії, Єгипті, Ефіопії, що свідчить про велике шанування, яким користується ікона серед православних народів. В 1576 році ікона була покрита срібною позолоченою ризою, а нова риза була встановлена в 1795 році. Лик Божої Матері закритий і ніколи не відкривається.
Помолившись в цій святій обителі, наша група вирушила до села Калопанагиотіс, де знаходиться монастир св. Іоанна Лампадіста (XII ст.). В цьому монастирі знаходяться мощі та ікона цього святого. Крім цього, монастирський комплекс цікавий своїм архітектурним та монументальним живописом. Розписи, які збереглися в монастирі, відносяться до XI-XVI століть. Зараз монастир вже не діє, але це місце шанують і дотепер.
Далі ми вирушили до Нікосії – столиці Республіки Кіпр, де ми мали оглядову екскурсію міста та відвідали архієпископію – одну з головних визначних пам'яток столиці. Тут знаходиться резиденція глави Кіпрської церкви. Перед палацом встановлений пам'ятник архієпископу Макаріосу III – першому президенту незалежного Кіпру. На території резиденції розташований кафедральний храм св. апостола і євангелиста Іоанна, Візантійський музей та Галерея мистецтв.
На наступний день в нас був запланований огляд міста Ларнака, який ми розпочали з молитви в храмі святого Лазаря. В цьому храмі спочивають мощі Святого, а в підземній крипті знаходиться гробниця, в якій був похований праведний Лазар. Там же, в крипті, розташоване і святе джерело. Мощі праведного Лазаря були знайдені в IХ столітті в місті Кітіоне, в землі. Вони знаходились в мармуровому ковчезі, на якому було написано: «Лазар чотириденний, друг Христа». Тоді ж над мощами був побудований храм в старовинному рідкісному архітектурному стилі. Іконостас, який ми побачили в храмі, датується XVІІІ століттям.
Далі ми відвідали храм Агія Фанеромені. Цей храм був побудований в ХХ столітті, на місці візантійської церкви. Поряд з церквою в 2006 році побудували храм у візантійському стилі, який обслуговує постійно зростаючу парафію храму Агія Фанеромені. Під храмом Агія Фанеромені розташований печерний храм, в якому звершувалися богослужіння ще в перші віки християнства.
Наступного дня наша паломницька група відправилась до турецької частини Кіпру. У 1974 р. Туреччина окупувала північну частину Кіпру, і з тих часів острів виявився розділеним на турецько-кіпрську (Турецька республіка Північний Кіпр) і греко-кіпрську частини. На греко-кіпрській частині острова ми відвідали храм св. Георгія Мавровуні. Розповідають, що колись тут знаходилась Чорна гора (Мавровуні), де одного разу дивним чином була знайдена ікона св. Георгія. На місці, де її знайшли, був побудований монастир, який отримав назву св. Георгія Мавровуні (Чорногорця). Далі після короткотривалої зупинки на турецькому кордоні, необхідної для оформлення документів, ми в'їхали в Турецьку республіку Північний Кіпр.
На турецькій території ми відвідали монастир св. апостола Варнави. Сам монастир зараз не діє, а в храмі святого апостола Варнави розташований іконний музей, який ми відвідали. Поруч з храмом, в каплиці, є крипта, де знаходиться гробниця апостола Варнави.
Далі ми вирушили в північно-східну частину острова, де на мисі Карпасія знаходиться монастир Апостола Андрія Первозванного. За переказами, по молитві св. апостола Андрія тут сталось чудо – св. апостол Андрій вдарив посохом по воді і на тому місті відкрилося джерело прісної води (нестача прісної води завжди була проблемою кіпріотів). Це джерело досі існує на території монастиря.
На наступний день ми вирушили в останню подорож цього паломництва – до святинь долини Месаорія та монастирю Махер. Першим місцем нашої зупинки був монастир св. рівноапостольної первомучениці Фекли в селі Мосфилоті. В цьому монастирі зберігаються мощі Святої та її чудотворний образ. А також є святе джерело з водою і джерело чудотворної глини. Ця глина зціляє шкіряні захворювання. Розповідають, що скільки б глини не брали паломники, джерело не вичерпується. На момент нашого приїзду на поверхні глини не було, тому за нею довелося лізти вглибину. Помолившись і набравши води та глини з джерела, ми вирушили далі до монастиря Ставровуні.
Цей монастир розташований високо в горах, подалі від мирської суєти. Ставровуні, в перекладі з грецького означає: «монастир Святого Хреста». Вважається, що ця обитель була заснована святою рівноапостольною царицею Оленою. Головною святинею обителі є частка Животворчого Хреста Господнього, яку свята Олена залишила в монастирі. Оскільки монастир живе за суворим Афонським уставом, жінок на його територію не допускають. Тому доки чоловіки відвідували монастир, жінки молилися в часовні на честь Всіх Святих землі Кіпрської. Після повернення чоловіків з монастиря наша група вирушила до монастиря Агія Варвари (Святої Варвари). В цьому монастирі знаходиться унікальна ікона, на якій зображено діалог Пресвятої Богородиці з Ісусом Христом.
Далі ми відвідали монастир Богоматері Махераса, заснований у кінці XII століття. Чудотворна ікона Богоматері Махераса, яка знаходиться в цьому монастирі, вважається однією з 70 ікон, написаних св. апостолом і євангелистом Лукою. Ікона була таємно доставлена на Кіпр з Малої Азії невідомими ченцями за часів іконоборства. Віднайдення ікони сталося після прибуття з Палестини на Кіпр ченців-відлюдників Неофітоса та Ігнатіоса. Божественне провидіння відкрило їм прихований кущами вхід в печеру. Згідно з переказом, в руках у них виявився ніж, яким вони і зрізали кущі, щоб добути ікону. В результаті ікона дістала назву «Махериотісса» («махери» по-грецьки – ніж). Монастир був заснований на тому самому місці, де була знайдена ікона.
Наступним храмом, до якого ми вирушили був храм, освячений на честь священномученика Кіпріана та мучениці Іустини (село Менико), тут же знаходяться їх святі мощі. Поряд з храмом є святе джерело, вода якого цілюща і має дуже своєрідний смак, вона солодкувато-солонувата. Ковчег з мощами знаходиться у вівтарі і священик виносить його паломникам для вшанування. Коли ми приїхали в храм, священика не було і невідомо було, під'їде він чи ні. Залишалося тільки чекати і молитися Богу, щоб він благословив нам вклонитися святим мощам. І ось через деякий час священик приїхав і виніс нам мощі. Для кожного з нас він брав ватку, освячував її на мощах, потім вмочував у масло з лампади і помазував кожного з нас, залишаючи нам цю ватку. Після цього він запросив всіх бажаючих сфотографуватися з ним біля мощей та чудотворної ікони св. Кіпріана. Ось таким дивним чином закінчилася наша остання подорож на острові...
Таким чином, за 7 днів нашого паломництва ми оглянули майже всю територію острова Кіпр, включаючи його турецьку частину. Навіть спекотний клімат острова (в Нікосії температура перевищувала 40 градусів) не зіпсував приємних вражень, які ми отримали під час нашого паломництва. Невеличкі охайні селища, чистенькі, потопаючі в квітах містечка і неймовірна кількість храмів. Зараз на Кіпрі налічують близько 5 тисяч храмів і 50 монастирів. Цікавим є той факт, що, не дивлячись на великі розміри монастирів, вони не мають чисельної братії. Є монастирі, в яких живе до 5 ченців, а в монастирі св. апостола Андрія Первозванного ми зустріли лише одного ченця (можливо через те, що цей монастир знаходиться на окупованій території). Також приємно вразила нас привітність місцевого населення.
Останній день перед поверненням додому в нас був вільним. Ми ще раз відвідали храм святого Лазаря і вклонилися його чесним мощам. Пройшлися тісними, але дуже охайними вулочками Ларнаки, прогулялися по набережній та купили сувеніри на згадку про чудовий квітучий острів Кіпр. А в пам'яті залишились слова нашого гіда: «На Кіпрі ви можете зустріти храм, навколо якого не буде ніякого поселення. Але поселення, в якому не буде храму ви тут не зустрінете...»
----------------------------------------
Поездки по Украине и за рубеж проходят регулярно. Поездки за очень умеренные цены. Организовываются отцом Андреем. Его телефон 098-5 восемь восемь 5366
Редагувати
Цитувати
