Відповісти
проблема одночасно етична і стратегічна тому буде багато букофф щоб зрозуміти суть справи.
був собі один бізнес у форматі ТОВ в сфері видавництва. не сильно прибутковий, навіть збитковий якщо глянути реально. але був там власник (точніше група власників) який регулярно вкладав гроші щоб підприємство дихало. коли власника дістав попередній директор - найняли товариша. зразу були обумовлені правила гри, в тому числі введеня товариша в засновники ТОВ, зарплата хоч невелика але гарантована, процент від прибутку ну і дали карт-бланш розгрібати це все (тобто власник не втручається сильно). єдина умова що у власника було десяток "класних людей" яких треба було тримати на офіційному оформлені (зарплату власник їм платив сам, задача оплатити податки з прибутків) плюс була в нього кохана іграшка - проект періодичного видання (змі) який треба було тримати на плаву любими способами при умові що отой десяток "своїх" і роблять той проект як штат - а далі проблеми видавництва як все решта оплатити.
товариш впрягся але в звязку з тим що бізнес був вбитий і нарисувалась купа боргів - то йому вдалось вийти на реальну розкрутку років через три тільки. потім десь три роки був період нормального розвитку копійка капала всім і навіть вкладалось в техніку. але вдарила криза і у власника щось помінялось. два роки він на бізнес цей забивав просто і в результаті його іграшка практично провалилась (все іміджево-змістове наповнення було за ним і його людьми). короче прийшов момент коли видавництво замість розвиватись і працювати було змушене всі прибутки вкладати в цей проект видання. в товариша почалась ломка психологічна і конфлікти з власником.
позиція власника - я тебе найняв працюй.
позиція товариша - без участі в прибутках нафіг воно мені треба таку відповідальність.
власник - ну так роби прибутки.
товариш - там де я приймаю рішення прибутки є але їх зїдає ваша мертва іграшка давайте розділяти і ви собі її фінансуйте самі.
власник - ніфіга не вмієш працювати раз не можеш проект профінансувати.
так десь рік тягнулось але за цей час власник почав втручатись практично в кожен крок товариша а товариш старався видавництво втримати на плаву. аж поки його все не дістало.
от тепер і починається найцікавіше - як правильно розійтись?
варіанти:
1. звільнитись і знайти нову роботу. але за роки розкрутки товариш з практично найманого працівника став фейсом і співвласником видавництва і вжився в цей бізнес і щоб знайти роботу такого рівня в його віці це зараз важко та й люди не зрозуміють.
2. звільнитись але наполягати на своїй частці і приймати участь в діяльності далі. зі слів товариша це не реально - власники не дадуть йому ні копійки (він не з їх клану) і якщо треба навіть потоплять все і вся.
3. звільнитись і почати аналогічний бізнес з нуля. тут в нього не вистарчить ні стартового капіталу ні часу (не молодий він).
4. не звільнятись але замутити свій паралельний бізнес і перетягнути на нього всю діяльність. ну він так частково пробував але проблема в тому що видавництво має чіткий впізнаваний бренд в певній ніші а без того бренду це то саме що розкручувати бізнес з нуля.
5. не звільнятись але тупо забити на іграшку власника і робити своє. зараз він десь так і діє але проблема в тому а)що робити з тим десятком найманих а це нефігові податки б)є ряд зобовязань підприємства а він відповідає як директор в)власник може його звільнити юридично.
6. тупо кинути власника рейдерством перетягнувши на себе і бізнес і бренд. отут і є етична проблема - він так не зробить в принципі.
може ще є якісь варіанти але з товаришем обговорювали тільки ці.
особисто я прихильник такого: до останнього патрона виконуючи п.5 і п.4 висосати з фірми всі соки - а як останній патрон вистрілити п.6 і вийде або не вийде.
але то я а то він...
Редагувати
Цитувати
