Відповісти
И спасибо за ответ
Редагувати
Re: Купля -продажа недвижимости. Кто за что платит?
Re: Купля -продажа недвижимости. Кто за что платит?
Сорри, не много не по теме, но есть такой вопрос. По сделке купли-продажи. Покупатель предлагает провести у нотариуса проверку документов на квартиру (оригиналы все нотариусу принести и показать до сделки). Такая практика существует? И кто в этом случае оплачивает "банкет"? Или эта услуга идет в счет будущих платежей?
Re: Купля -продажа недвижимости. Кто за что платит?
Сорри, не много не по теме, но есть такой вопрос. По сделке купли-продажи. Покупатель предлагает провести у нотариуса проверку документов на квартиру (оригиналы все нотариусу принести и показать до сделки). Такая практика существует? И кто в этом случае оплачивает "банкет"? Или эта услуга идет в счет будущих платежей?
Re: Купля -продажа недвижимости. Кто за что платит?
Re: Купля -продажа недвижимости. Кто за что платит?
Re: Купля -продажа недвижимости. Кто за что платит?
Так все сканы уже давно переданы...
То есть получается что оригиналы для проверки нотариусу не нужны?
Re: Купля -продажа недвижимости. Кто за что платит?
Re: Купля -продажа недвижимости. Кто за что платит?
Так покупатель настаивает на своем нотариусе
Re: Купля -продажа недвижимости. Кто за что платит?
Re: Купля -продажа недвижимости. Кто за что платит?
В Україні існує низка невирішених проблем пов’язаних з справлянням плати при вчиненні нотаріальних дій, а саме: шахрайством та ухилянням від оподаткування приватними нотаріусами під час отримання платежів при посвідченні договорів відчуження, що підлягають оцінці.
Невирішеними залишаються проблема відрахувань до бюджету платежів, які справляють приватні нотаріуси при посвідченні договорів відчуження, що підлягають оцінці, видаючи їх в більшості випадків за «держмито», та ухиленням від оподаткування в зв’язку з відсутністю в законодавстві вимоги про обов’язкову видачу платіжного документа (квитанції) приватним нотаріусом для підтвердження оплати за вчинену нотаріальну дію.
Отже, при вчиненні нотаріальних дій, зазвичай, увага клієнтів акцентується на переліку документів, які зібрано для здійснення правочину та відповідності відомостей внесених в текст оформлюваного документу. Наприкінці, мимохідь, нотаріус обраховує та сумує низку платежів, в результаті чого неприємно вражений платник дізнається про чималу кількість грошей, які необхідно викласти. При цьому, суми суттєво відрізняються у різних нотаріусів, але сперечатися мало хто починає.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року N 3425-XII за вчинення нотаріальних державними нотаріусами справляється державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством [4].
За надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також технічного характеру справляється окрема плата.
Згідно ст. 31 того ж закону приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою.
Оплата додаткових послуг правового характеру, що надаються приватними нотаріусами і не належать до вчинюваної нотаріальної дії, провадиться за домовленістю сторін.
Зазвичай, у державних нотаріусів при посвідченні договорів відчуження, що підлягають оцінці, з платників стягують «1 відсоток – в Пенсійний фонд (від вартості майна), за вчинення нотаріальних дій, 1 відсоток – державне мито (яке поповнює бюджет) і плата за надання додаткових послуг правового, а також технічного характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями».
За сталою практикою, користуючись необізнаністю платників та недоліками законодавства, приватні нотаріуси, при посвідченні договорів відчуження, що підлягають оцінці, заявляють про необхідність стягнення з платників «1 відсотка - в Пенсійний фонд, 1 відсотка – державного мита і послуги нотаріуса (за домовленістю)».
Низка різноманітних платежів відповідно до квитанцій, включно з 1 відсотком до Пенсійного фонду, здійснюються через касу банку, а «плата за послуги нотаріуса» та «держмито» передаються приватним нотаріусам готівкою. Натомість ніяких документів, які б підтверджували платіж, зазначені особи не надають.
Ошукані платники після здійснення правочину заклопотані власними проблемами відправляються розпоряджатися майном і до цього питання не повертаються, а у приватних нотаріусів починається саме цікаве.
По-перше, - необхідно розпорядитися «платою за послуги нотаріуса» - така назва є лише витонченим обманом, насправді - це плата за вчинення нотаріальної дії. Орієнтуються приватні нотаріуси при цьому на Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 11.02.1993 року № 7-93, де викладені ставки державного мита, які справляються за вчинення нотаріальних дій. При цьому, мало хто звертає увагу, що державне мито призначено лише для державних нотаріусів, чим несумлінні приватні нотаріуси вдало користуються, - для цілей оподаткування контролюючим органам надаються звіти із зазначенням сум еквівалентних державному миту, натомість з платників беруться багатократно більші суми, а неврахована різниця попадає до кишені приватного нотаріуса. Докази, зібрати вкрай складно, оскільки жодних документів приватні нотаріуси платникам не надають, а через певний час вони навряд чи згадають про реально сплачені суми (на що і іде розрахунок)[5].
Отже, відсутність документальної фіксації отриманих готівкою реальних платежів дозволяє приватним нотаріусам ухилятись від сплати податків.
Крім того, відсутність в законодавстві, що безпосередньо регулює діяльність нотаріату, вимоги про обов’язкову видачу платіжного документа (квитанції) приватним нотаріусом для підтвердження оплати за вчинену нотаріальну дію прямо протирічить ч. 8 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII, згідно якої виконавець залежно від характеру і специфіки виконаної роботи (наданої послуги) зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ, що засвідчує факт виконання роботи (надання послуги), що в свою чергу унеможливлює захист прав споживачів у разі виявлення порушень, при наданні нотаріальних послуг[6].
По-друге, - визначається доля так званого «держмита» (1 відсотка від вартості оціненого майна, а це при купівлі-продажу нерухомості, або автомобілів перетворюється у шестизначні цифри).
І знову обман. Як зазначалось, ніякого «держмита» приватні нотаріуси не сплачують, а фактично вдруге отримують плату за вчинення нотаріальної дії, яка відповідно до застарілого Указу Президента України “Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій” від 10 липня 1998 року №762/98, «… не може бути меншою від розміру ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії».
Зазначене «держмито» приватні нотаріуси кладуть у власну кишеню, пояснюючи контролюючим інстанціям, в разі необхідності, що вони в першому випадку отримали оплату додаткових послуг правового характеру, що надаються приватними нотаріусами і не належать до вчинюваної нотаріальної дії (згідно ч.2 ст. 31 Закону України «Про нотаріат»), а в другому саме плату за вчинення нотаріальних дій.
Така казуїстика, доречи, згідно з кримінальним законодавством формально підпадає під ознаки ст. 190 Кримінального кодексу України (заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) [8].
Злочинно отримані надприбутки від так званого «держмита» приватні нотаріуси, в разі обману платників самостійно - привласнюють, в разі якщо платника привів ріелтор, юрист, працівник банку, державний службовець, інший посередник – їм надають так звані «відкати», які, залежно від сум на які було здійснено правочин, сягають від 20 до 80 відсотків від «держмита» (з урахуванням 15-17 відсотків податку з доходу фізичної особи, які приватний нотаріус повинен сплатити наприкінці року).
Таким чином, гроші, які приватні нотаріуси видають за «держмито» (які по своїй природі та логіці, здійснюваних платниками стягнень, повинні поповнювати держбюджет), сумарна кількість яких дорівнює всім коштам, які спрямовуються до Пенсійного фонду при посвідченні договорів відчуження, що підлягають оцінці, привласнюються цими особами, стимулюючи ухилення від сплати податків та шахрайство.
Re: Купля -продажа недвижимости. Кто за что платит?
Цитувати