Відповісти
За вікном йшов дощ і рота червоармійців... стоп, це з іншої історії, тут був тіко дощ, закриті двері в під`їзд та мокрий я, чекаючий конс`єржку з ключами, бо дуже хотілося додому. і тут з`явилось воно - КОТЕ, маленьке , мокре і чорне як то вугілля. я його вже бачив раніше, крутилось біля під`їзду, але завжди тікало від людей.. від мене теж.
Видно вибір страшний я чи мокрий дощ був складним для коте, та все таки дощ був страшнішим, а мож просто холодним і мокрим, незнаю, факт в тому, що коте дуже швидко вискочило на руки, коли я просто хотів запустити його до теплого та сухого приміщення.
І що саме характерне, вчіпилось зараза мала парурями в кофту і категорично відмовлялось відчепитись. прийшлось мені так і йти додому, з коте на кофті, причому в ньому є якась така приспособа, дирчить як той трактор перед посівною, і воно її зразу влючило. от так ми і прийшли додому, я і коте.
Жінка на диво не вигнала нас на вулицю, тіко заставила кота покупати, а воно де дуже то й пручалось (руки очі і все інше в мене лишилось цілим і неушкодженим, а ванну все одно ремонтувати треба було)
От вже третій жень дома є мале і нахабне чорне КОТЕ.
Копець короче.
Редагувати
Цитувати
Давай фотге! 
а котэ молочка.
