Відповісти
З'явилась можливість мотнутися у відпустку до улюблених місць. Родина ітак була там, тож щойно я отримав підтвердження, на наступний день о 5 ранку я сів за кермо, і погнав.
Дорогу цього разу обрав не як завжди Київ-Чоп, а поїхав до Львова, а далі на перевал через Самбір і Турку. І тут на форумі, і знайомі закарпатці багато гарного казали про цю дорогу, рекламували серпантин і шикарний асфальт. Плюc відсутність трафіку.
Так воно і було. Класний рівний новий асфальт, розмітка, і не було фур. Отримав купу задоволення.
Серпантин такий як і треба, кермом покрутив в усі сторони, спалив половину свіжевстановлених колодок. Вже в Закарпатті разів зо три перевіряли документи. Трошки набридли дурними питаннями, на третьому я вже гавкнув на них, то швидше відчепилися.
Кордон вирішив переходити в Словакію. І вайбер-чати, і сайт прикордонників обіцяли, що там найменші черги. Перехід Малий Березний - Убля. Дійсно, я приїхав, був третім до шлагбауму. Але через п'ять хмилин моя радість розбилась об те що на КПП перегрівся і здох генератор. Тому десь години дві все стояло, поки не дали світло.
Потім все було більш-менш швидко, мої документи носили кудись в будку окрему від паспортного, перевіряли, але все доброзичливо, нормально. І, нарешті, я на нейтральній полосі.
А от словаки вивернули обидва моїх рюкзаки, і загнали в машину вівчарку, щось шукали. Спитав що? кажуть - наркотики. Хмикнув, ну пошукали і пошукали, спакував майно, і гайда далі. По Словаччині тупо проїхав по навігатору. Я там не орієнтуюсь, тож узяв курс на Будапешт, швидкий маршрут, і поскакав.
І, нарешті, автобан, круїз контороль, афсальт, дорога накручується на колеса, музика грає, лечу в сторону моря.
Нічна Угорщина зустріла якоюсь неймовірною кількістю комах і платними туалетами на заправках. Майте на увазі, не у всіх в туалетах можна карткою сплатить, довелось зняти форінти і розмінювати на залізні монетки.
Угорщина пролітає швидко, Хорватія вже в Шенгені, кордон проскочив навіть не помітивши. Тільки написи pihenoheli змінились на odmoriste.
Стемніло, качу далі. Зупиняюсь лише на заправках, десь кожні 300-350 км, за швидкість пересування доводиться платити витратою, а бак у мене всього 55 літрів.
Кому, як мені, важлива наявність 100 бензину - всюди є, десь в районі 2 євро/літр.
Нарешті Хорватські тунелі.
далі фоток дороги нема, бо вже була глупа ніч і темно. Десь за 120 км до Спліта, відчув що таки хочется спати, заскочив на місце відпочинку, поставив будильник на "через годину", і поспав.
Якраз встиг на паром о 5 ранку, хоча мало не провтикав. Блуканув в Спліті, навігатор не включив, типу "я ж сто раз так робив" і поплатився за це. Прискакав в порт, коли вже майже всі легкові загрузилися. Збігав в касу, купив квитки. Об'їхав фури, і був відправлений в трюм парома.
Заїжджати туди досить неприємно і вузько, плюс нічого не видно вниз, треба довіряти працівникам, які допомагають. Зрозумів, чого дружина на той трюм так матюкалась.
Але все, я на паромі, за плечима 1834 км. О 5 ранку виїхав з Києва, о 5 ранку заїхав на паром.
Стою на верхній палубі. Дивлюсь на ранкову панораму Спліта, і не можу повірити, що я знову тут. Пахне морем і булочками з пекарні.
П'ю каву з свіжим круасаном на паромі, і, за 50 хвилин, заходимо в бухту Супетара. Привіт улюблене місто, давно не бачилися.
Далі була зустріч з родиною. Я не казав їм що я приїду, тож був абсолютний сюрприз. Закинув речі, вдягнув плавки і бігом на море. Яке ж воно тут кайфове, все так же прозоре, чисте. По дорозі до моря якраз ресторанчики і кафе займаються вранішнею метушнею. Атмосфера ранку морського міста.
Вернулися, дружина сіла за свою віддалену роботу, а я пішов шорхатися містом, здороватися зі старими знайомими, і взагалі, насолоджуватися атмосферою. Приємно що багато хто пам'ятає хто я і шо я.
Пригостили пивом за рахунок закладу, ще трохи посидів, потриндів, потім в них вже починається вранішний наплив людей, то почалапав собі далі.
Ввечері звісно треба було йти їсти чевапи. Тут до речі є деякі зауваження. Все ж відчувається, що курорт стає все більше орієнтованим на массового сіренького туриста. Банально замість різнобарвних гарнирів з шпинату, картоплі, айвару і рису - тупо навалюють картоплі фрі. Воно то наче і норм, але раніше було краще.
Але чевапи все одно прекрасні. З'їв, сидиш, довольний
Вечірній вид на Спліт
Скромний обід
Редагувати
Цитувати
Автору дякую за віртуальну подорож за кордон))
