Треба іноді лишати дитину на тата, на бабусь, на тіток-дядьків (в залежності від того, який комплект родичів у вас наявний), і хоч на 2 години йти самій/з подружками відключатися від "конвейеру". 
Бути дещо пофигісткою. Діти плачуть - це нормально, якщо не від голоду, не закакані, й не від болю. Зі здивуванням прочитала питання "а як ви привчали до ліжка?" - а де дитина спала 5 місяців до того? Виключно коло вас? Ну то самі собі створюєте проблеми. Гуляти на свіжому чистому повітрі побільше, знову ж таки, і дитині користь, і вам (не по вулицях, а - ліс, дачі, ну в крайньому випадку парк на кшталт ППС).
Це ще, сподіваюсь, елементи післяпологової депресії, якраз до року можуть проявлятися.
Моя, кстати, последние недели полторы не спит в коляске вообще. Так что дальше двора мы и уехать не можем. Оно пройдет, конечно, но когда - вопрос Все лето провела на улице, не помогло стать спокойнее 
). Чоловік допомагав. З собою возила в возику всюди (включно із зустрічами автоюа, наприклад!) чи на руках носила, поки неважка була. У мене ще сестра, правда, є, моя племінниця така, як моя старша, вони разом зростали і ми все разом робили, а з молодшою сестра просто часто запрошувала в гості, вони за мною заїжджали.
Запаситесь правильной литературой - у вас так много впереди прекрасного)
И никаких слингов, только вперед лицом, только хардкор
И никаких слингов, только вперед лицом, только хардкор
От почнемо з цього. Навіщо? Спина потім не пробачить, повірте.
Не хоче сидіти у возику? Плаче? Треба "обманювати" - розповідати казки, пісеньки, "показувати" щось - "Ой дивись яка ляля пішла, а ти плачеш" - в такому дусі. Я часто бачу маленьких, від декількох місяців діток, які у возику чи на руках у мами капризують, коли я починаю їм підморгувати, посміхатися, корчити кумедні пички - вони миттєво припиняють плакати й з цікавість сопстерігають, або навіть посміхаються. Дітей дуже легко "перемкнути".
А то спочатку собі вигадують купу проблем, а потім скаржаться по форумах "я далі двора нікуди не вихожу", а потім дивуються, звідки депресії й сльози.
Я старшу носила всюди у кенгурушці, але овна важила в рік 7600!
Меншу взагалі не носила, дуже важка була, до року - возик, інколи на руках (на стегні збоку), далі зовсім маленький возик-тростинка, який тримала в одній руці, а дитину на ескалаторі в іншій руці.
То есть, она может отвлечься минут на 15 на игрушки, мои танцы с бубнами, кривляния, сказочки, стишки и т.д. А потом фсё. Метод "пусть поорет" - не для меня, минут 5 я могу выдержать, потом снова беру на руки. И не надо про "приучила". Я всегда думала, что: а) ребенка таскать не буду, б) спать с ребенком не буду.
да какая разница что делают остальные)
А что делают те, кому не на кого ребенка оставить? Не у всех есть доступные бабушки-дедушки-тетушки
кто-то удовольствие получает от возни с дитем, кто-то вешается)) вам то что?
о себе надо думать.
все через это проходят)) не ты первая, не ты последняя
Чья спина? Ребенка? Это шутка?
http://bezvreda.com/vred-slinga/
В нем положение - лицом ко взрослому. Ей не интересно так месяцев с двух. Голову и то держать научилась быстро, чтобы ее разворачивали лицом к миру.
Аналогично про коляску. Но тут вопрос в том, что она еще не сидит.
Я от вже не пригадую, але я, здається, мала декілька рівнів регулювання і трошки спинку робила з нахилом навіть до 6 міс. (сіли рівно в 6 обидві, так що вам мало лишилось).
Відповісти
Редагувати
Цитувати
